Методика Визначення Статичних Характеристик Ефективності Діагностування Телекомунікаційних Та Радіоелектронних Систем

Abstract

Стаття присвячена питанням обґрунтування доцільності застосування статистичних характеристик для показника ефективності процесу діагностування телекомунікаційних та радіоелектронних систем. Відомо, що використання телекомунікаційних та радіоелектронних систем за призначенням у промисловій діяльності з кожним роком має тенденцію до швидкого зростання. Тому неминучою вимогою до цих систем є підвищення рівня показників надійності та ремонтопридатності. Забезпечення надійності та ремонтопридатності телекомунікаційних та радіоелектронних систем є одним із основних завдань системи експлуатації. Система експлуатації містить у своєму складі обладнання, персонал, документацію, ресурси, засоби експлуатації, контрольно-вимірювальну апаратуру. У системі експлуатації реалізуються процеси використання за призначенням, технічного обслуговування, поточного ремонту, продовження ресурсу. Досвід експлуатації показує, що поточний ремонт складається з процедур діагностування, відновлення працездатності та моніторингу параметрів. Аналіз літератури у сфері діагностування телекомунікаційних та радіоелектронних систем показує, що проблемі визначення статистичних характеристик показників ефективності діагностування приділяється недостатньо уваги. При цьому більшість наукових результатів пов’язані з використанням тільки матема­тичних сподівань показників ефективності. Однак показник ефективності є стохастичним процесом, оскільки виникнення відмов носить випадковий характер. Такий процес можна охарактеризувати щільністю розподілу ймовірності, яка містить повну інформації про нього. Використання щільності розподілу ймовірності може дати можливість розробити більш точні алгоритми оброблення даних у системах експлуатації телекомунікаційних та радіоелектронних систем. В якості показника ефективності процесу діагностування обрано ймовірність правильного діагностування, оскільки в процесі діагностування можливі помилки першого та другого роду. Для цього показника розроблено покрокову методику визначення його статистичних характеристик. Унаслідок її реалізації може бути отриманий дискретний ряд розподілу для ймовірності правильного діагностування. Методика пояснюється на конкретному прикладі. При цьому як об’єкт діагностування обрано антенну систему для радіомоніторингу. Для неї побудовано діагностичну модель та два варіанти програм діагностування на основі інженерного методу та методу інформаційного параметру. У результаті розраховані два дискретні ряди розподілу для ймовірності правильного діагностування. Порівняльний аналіз також був доповнений розрахунком математичних сподівань ймовірності правильного діагностування та дисперсій для різних початкових даних. Результати дослідження можуть бути використані в процесі проєктування та вдосконалення системи експлуатації телекомунікаційних та радіоелектронних систем під час процесів діагностування.