Search citation statements
Paper Sections
Citation Types
Year Published
Publication Types
Relationship
Authors
Journals
РЕЗЮМЕ. Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖхп) посідає важливе місце серед уражень печінки неалкогольного генезу. Етіологічні фактори та фактори подальшого прогресування вивчені не досконало. Одним із таких факторів є підвищений рівень лептину. В цій статті представлені первинні результати лікування пацієнтів з НАЖхп, інсулінорезистентністю та підвищеним рівнем лептину препаратом метформін. Мета роботи – провести дослідження впливу метформіну на вираженість стеатозу у пацієнтів з НАЖхп, ІР з підвищеним рівнем лептину. Матеріал і методи До дослідження увійшли 25 пацієнтів – 13 жінок та 12 чоловіків віком від 35 до 60 років, які були поділені на 2 групи залежно від проведеного лікування. Усі пацієнти мали ознаки стеатозу при НАЖхп, інсулінорезистентність та підвищений рівень лептину в сироватці крові. Критеріями включення у дослідження були клінічні, інструментальні та лабораторні прояви стеатозу та НАЖхп (у тому числі результати валідизованих тестів для виявлення фіброзу при НАЖхп – Fib-4, NAFLD Fibrometer) [9], ознаки інсулінорезистентності (антропометричні дані, індекс НОМА, рівень глюкози), підвищений рівень лептину в сироватці крові, відсутність алкогольного анамнезу, а також цукрового діабету. Обрахунок проводили через 3 місяці від початку терапії для контролю змін. Результати. В результаті аналізу змін суб’єктивних скарг, результатів лабораторних та інструментальних досліджень, можна стверджувати, що лікування в обох групах має позитивну динаміку, але показники у групі 2, що приймала метформін, мають швидшу тенденцію до покращення. Особливо це стосується показників глюкози, лептину у крові. Також значущими є зміни у самопочутті пацієнтів та зміни при контролі УЗД та еластрографії – зменшення розмірів печінки та ехогенності. Варто відмітити і скарги на спрагу, які, за результатами лікування, дали протилежні результати – дана скарга більшою мірою нівелювалась у пацієнтів, які не приймали метформін. Висновки. Результати дослідження свідчать про зв’язок метформіну, лептину, та НАЖхп і ІР, адже після 3 місяців прийому метформіну ми спостерігаємо позитивну динаміку показників, навіть порівняно з групою, в якій до схеми лікування не був включений метформін. Ці дані дають можливість стверджувати, що лікування ефективне і слід продовжувати спостереження та контроль через 6 місяців та через рік від початку лікування.
РЕЗЮМЕ. Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖхп) посідає важливе місце серед уражень печінки неалкогольного генезу. Етіологічні фактори та фактори подальшого прогресування вивчені не досконало. Одним із таких факторів є підвищений рівень лептину. В цій статті представлені первинні результати лікування пацієнтів з НАЖхп, інсулінорезистентністю та підвищеним рівнем лептину препаратом метформін. Мета роботи – провести дослідження впливу метформіну на вираженість стеатозу у пацієнтів з НАЖхп, ІР з підвищеним рівнем лептину. Матеріал і методи До дослідження увійшли 25 пацієнтів – 13 жінок та 12 чоловіків віком від 35 до 60 років, які були поділені на 2 групи залежно від проведеного лікування. Усі пацієнти мали ознаки стеатозу при НАЖхп, інсулінорезистентність та підвищений рівень лептину в сироватці крові. Критеріями включення у дослідження були клінічні, інструментальні та лабораторні прояви стеатозу та НАЖхп (у тому числі результати валідизованих тестів для виявлення фіброзу при НАЖхп – Fib-4, NAFLD Fibrometer) [9], ознаки інсулінорезистентності (антропометричні дані, індекс НОМА, рівень глюкози), підвищений рівень лептину в сироватці крові, відсутність алкогольного анамнезу, а також цукрового діабету. Обрахунок проводили через 3 місяці від початку терапії для контролю змін. Результати. В результаті аналізу змін суб’єктивних скарг, результатів лабораторних та інструментальних досліджень, можна стверджувати, що лікування в обох групах має позитивну динаміку, але показники у групі 2, що приймала метформін, мають швидшу тенденцію до покращення. Особливо це стосується показників глюкози, лептину у крові. Також значущими є зміни у самопочутті пацієнтів та зміни при контролі УЗД та еластрографії – зменшення розмірів печінки та ехогенності. Варто відмітити і скарги на спрагу, які, за результатами лікування, дали протилежні результати – дана скарга більшою мірою нівелювалась у пацієнтів, які не приймали метформін. Висновки. Результати дослідження свідчать про зв’язок метформіну, лептину, та НАЖхп і ІР, адже після 3 місяців прийому метформіну ми спостерігаємо позитивну динаміку показників, навіть порівняно з групою, в якій до схеми лікування не був включений метформін. Ці дані дають можливість стверджувати, що лікування ефективне і слід продовжувати спостереження та контроль через 6 місяців та через рік від початку лікування.
Мета роботи. Розробка і валідація спектрофотометричної методики кількісного визначення метформіну гідрохлориду в таблетках за реакцією з сульфофталеїновими барвниками. Матеріали і методи. Для аналізу були використані: - субстанція метформіну гідрохлориду фармакопейної чистоти; - таблетки – «Метформін Астрафарм» 500 мг, «Метформін Тева» 1000 мг, «Метформін Сандоз» 850 мг, «Метформін Глюкофаж» 500 мг; - реагенти – сульфофталеїнові барвники: бромкрезоловий зелений (Synex Pharma, Китай), бромкрезоловий пурпуровий (Шосткинський завод хімічних реактивів, Україна), бромтимоловий синій (Synex Pharma, Китай), тимоловий синій (Шосткинський завод хімічних реактивів, Україна). Всі реагенти кваліфікації «чда»; - розчинник – ацетон кваліфікації «чда» та вода очищена; - аналітичне обладнання – спектрофотометр «Specord-200» (Analytic Jena AG, Німеччина), ваги лабораторні електронні RADWAG XA 210. 4Y, мірний лабораторний посуд класу А. Результати й обговорення. Розроблено нову, просту спектрофотометричну методику кількісного визначення метформіну гідрохлориду в таблетках за реакцією з бромкрезоловим зеленим (БКЗ) в 1 % водно-ацетоновому середовищі. Максимум поглинання знаходиться при 408 нм. Підпорядкування основному закону світлопоглинання перебуває в межах концентрацій 0,5–1,2 мг/100 мл. Значення межі виявлення складає 0,433×10-6 г/мл, що свідчить про високу чутливість реакції. Відповідно до вимог Державної Фармакопеї України (ДФУ) для розробленої методики були визначені деякі валідаційні характеристики, а саме, лінійність, точність, правильність та робасність. Також було проведено перевірку «зеленості» методики за допомогою інструменту AGREE (Analytical GREEnness) та аналітичної еко-шкали. Висновки. За результатами проведеного дослідження було розроблено та валідовано спектрофотометричну методику кількісного визначення метформіну гідрохлориду. Методика є простою, доступною та відповідає вимогам ДФУ, тому може бути рекомендована для застосування в лабораторіях із контролю якості лікарських засобів.
У статті надано основні напрямки наукових досліджень, які були виконані у відділі діабетології (ВД) ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України» (Інститут) з моменту його створення. Особлива увага приділяється вивченню патогенезу, діагностиці, лікуванню та профілактиці судинних і неврологічних ускладнень цукрового діабету (ЦД). Продовжується тісна співпраця співробітників ВД з іншими медичними державними установами з вивчення особливостей перебігу серцево-судинної патології у хворих на ЦД. Численні клінічні дослідження дозволили науково обґрунтувати та впровадити нові методи патогенетичного лікування ЦД та його ускладнень. Майже за 60 років роботи ВД його фахівці надали допомогу більше ніж 40 000 пацієнтам стаціонару та більше ніж 100 000 амбулаторним хворим. Щорічно у ВД отримують високоспеціалізовану медичну допомогу понад 1000 пацієнтів із ЦД з м. Києва та всіх регіонів України. Співробітники ВД є співавторами Українських протоколів надання медичної допомоги хворим на ЦД 1-го типу (ЦД1) та ЦД 2-го типу (ЦД2). Останні 5 років наукова робота ВД в тісній співпрації з відділом фундаментальної та прикладної ендокринології сконцентрована на вивченні молекулярних механізмів формування ускладнень ЦД. Активно вивчаються механізми інсулінорезистентності як ключової ланки патогенезу ЦД2, особливий акцент зроблено на участi АМРК i mTORС1 у розвитку хвороб обміну речовин, супроводжуваних ожирiнням. Вивчається вплив сучасної цукрознижувальної терапії на молекулярні механізми розвитку та прогресування судинних ускладнень ЦД. Значна увага приділяється коморбідним захворюванням. Узагальнено та проаналізовано матеріал щодо запальних процесів, які супроводжують серцево-судинні ускладнення при ЦД. Показана роль ендотеліальної дисфункції в розвитку ускладнень ЦД. Починаючи з 2020 р. у зв’язку з епідемією COVID-19 наукові дослідження ВД доповнилися вивченням патогенетичних ланок між COVID-19 та ЦД. Вивчаються перспективні напрямки лікування ЦД з використанням стовбурових клітин.
scite is a Brooklyn-based organization that helps researchers better discover and understand research articles through Smart Citations–citations that display the context of the citation and describe whether the article provides supporting or contrasting evidence. scite is used by students and researchers from around the world and is funded in part by the National Science Foundation and the National Institute on Drug Abuse of the National Institutes of Health.
customersupport@researchsolutions.com
10624 S. Eastern Ave., Ste. A-614
Henderson, NV 89052, USA
This site is protected by reCAPTCHA and the Google Privacy Policy and Terms of Service apply.
Copyright © 2024 scite LLC. All rights reserved.
Made with 💙 for researchers
Part of the Research Solutions Family.