. Cталий розвиток лісової галузі можливий за умови, коли обсяги вирубок не випереджають обсягів закладення нових лісових масивів. Необхідність контролю за цими процесами на загальнодержавному рівні зумовлює потребу ведення системного обліку, і зокрема впровадження сучасних методів фіксації виробництва, наявності та руху деревини. Метою статті є розкриття та оцінка нормативно-правового забезпечення та методичних засад електронного обліку деревини в Україні, щоб виявити причини його повільного впровадження на практиці. Здійснено ретроспективний аналіз кроків з реалізації ідеї електронного обліку деревини в законодавчій площині. У статті розкрито методичні засади ведення електронного обліку деревини підприємствами-лісокористувачами та описано процес документування відповідних господарських операцій. Виявлено, що головною причиною повільного впровадження електронного обліку деревини була відсутність методичного забезпечення, що пояснюється слабкою зацікавленістю законодавчих органів у ліквідації «сірих схем» заготівлі деревини та пасивною позицією наукової спільноти щодо вивчення цього питання. Хоча електронний облік деревини не вніс революційних змін у сферу інформаційно-аналітичного забезпечення управління, а лише змінив форму фіксації і передачі даних, без якісного розширення їх змісту, він все ж сприяє своєчасному, якісному та оперативному складанню первинних документів на кожному етапі заготівельних робіт.