Актуальність даної статті обумовлена тим, що сучасні теоретичні пізнання в питаннях розвитку війн та воєнних конфліктів постійно трансформуються під впливом динамічної світової геополітичної обстановки, технологічного розвитку зброї та інформаційних систем, розвитку форм і способів ведення воєнних дій, що, в свою чергу, породжує появу нових видів війн та воєнних конфліктів (проксі, гібридні, інформаційні). Одним із таких нових видів є ірраціональні війни, які мають свої певні особливості їх розв’язання та ведення. З метою ефективної протидії їм необхідно чітко розуміти їх природу та вміти їх відрізнити від інших видів війн та воєнних конфліктів. Тому головною метою статті є розкриття теоретичної та практичної сутності ірраціональних війн та особливостей їх розв’язання і ведення через призму історії з урахуванням особливостей сучасності. Основними методами досліджень є методи аналізу та синтезу, дедукції та індукції, а також методи експертного оцінювання. Основними результатами статті є: концентрація уваги вчених на актуальності дослідження теорії і практики розв’язання та ведення ірраціональних війн; визначення ключових аспектів розвитку понятійно-термінологічного апарату теорії ірраціональних війн та воєнних конфліктів; розроблення алгоритму (послідовності) віднесення війн або воєнних конфліктів до класу “ірраціональних”; визначення та оцінювання керованих та некерованих факторів, які впливають на розв’язання та живлення ірраціональних війн; результати аналізу історичного аспекту ірраціональних війни ХХ та ХХІ століття з визначенням війн та конфліктів, які мали в історії признаки ірраціональності; формування спільних та відмінних рис гібридних, ірраціональних та проксі війн і конфліктів; визначення причин, генераторів та двигунів ірраціональних війн та воєнних конфліктів; сформовані наслідки впливу ірраціональної російсько-української війни на геополітичну обстановку у світі, а також визначені запобіжники ірраціональних війн та сформовані рекомендації щодо протидії їх розв’язанню у світі. Матеріали статті можуть бути корисними для керівників країни вищої ланки, вищого командного складу сил оборони та безпеки держави, а також науковцям і дослідникам в галузі національної безпеки та розвитку оборонної сфери держави.