Особливості Змін Цитокінового Профілю При Пошкодженні Сім’яників Рубоміцином Гідрохлоридом

Abstract

Рубоміцин – протипухлинний антибіотик антрациклінового ряду з вираженою цитостатичною дією, який при введенні в організм чоловіків може призводити до структурно-функціональних змін сім’яників.
 Мета дослідження – вивчити особливості змін цитокінового профілю при пошкодженні сім’яників рубоміцином гідрохлоридом.
 Методи дослідження. Морфометричними методами досліджували структури сім’яників 30-ти лабораторних статевозрілих білих щурів-самців. Імуноферментним методом у сироватці їх крові визначали концентрацію фактора некрозу пухлини α (TNFα), інтерлейкінів (IL2, IL6, IL10). Гістостереометрично на мікропрепаратах сім’яників визначали ядерно-цитоплазматичні відношення в ендотеліоцитах судин, сперматогенних епітеліоцитах, відносний об’єм пошкоджених ендотеліоцитів, сперматогенних епітеліо­цитів та стромально-паренхіматозні відношення в органі. Проводили кореляційний аналіз між концентрацією цитокінів та досліджуваними гістостереометричними показниками з визначенням коефіцієнта (r) кореляції. Кількісні показники обробляли статистично.
 Результати й обговорення. При дії рубоміцину гідрохлориду на організм концентрація IL2 у сироват­ці крові підвищилась на 22,0 %, IL6 – на 45,2 %, IL10 – на 34,5 %, TNFα – на 12,5 % (р˂0,001). Нерівномірне, диспропорційне збільшення вмісту цитокінів у сироватці крові при змодельованій патології вказувало на дисбаланс цитокінового профілю. Ядерно-цитоплазматичні відношення в ендотеліоцитах судин збільшилися на 5,3 %, у сперматогенних епітеліоцитах – на 7,4 % (р˂0,01), що свідчило про порушення структурного клітинного гомеостазу. Відносний об’єм пошкоджених ендотеліоцитів при цьому зріс у 13,5 раза, а сперматогенних епітеліоцитів – у 19,4 раза (р˂0,001), що вказувало на суттєві структурно-функціональні зміни цього органа. Виявлено наявність сильних позитивних кореляційних взаємозв’язків між відносним об’ємом пошкоджених ендотеліоцитів, сперматогенних епітеліоцитів та концентрацією IL2, IL6, IL10 (r=+0,82±0,03). Меншої сили позитивні кореляційні взаємозв’язки встановлено між вказаними гістостереометричними параметрами сім’яників та концентрацією TNFα в сироватці крові (r=+0,65±0,02). Між стромально-паренхіматозними відношеннями в сім’яниках щурів 2-ї групи спостережень та вмістом цитокінів у сироватці крові коефіцієнт кореляції коливався в межах від 0,52 до 0,64.
 Висновки. Введення в організм рубоміцину гідрохлориду призводить до виражених пошкоджень сім’яників та суттєвого дисбалансу цитокінів – IL2, IL6, IL10, TNFα в сироватці крові. Ступінь порушень цитокінового профілю при змодельованій патології корелює з вираженням змін структурного гомеостазу, відносним об’ємом пошкоджених ендотеліоцитів, сперматогенних епітеліоцитів, стромально-паренхіматозними відношеннями в досліджуваному органі.

Кількісний Морфологічний Аналіз Особливостей Ремоделювання Гемомікроциркуляторного Русла Сім’яників При Дії На Організм Кадмію Хлориду

“…Варто вказати, що особливості ремоделювання гемомікроциркуляторного русла сім'яників при дії на організм кадмію хлориду досліджені недостатньо. Відомо також, що функціонально-структурні зміни у судинах гемомікроциркуляторного русла є першими ранніми ознаками при впливах на організм негативних факторів ендогенного та екзогенного походження [3].…”

“…Із частини сім'яників із заповненими туш-желатиновою сумішшю судинами виготовляли також гістологічні препарати, забарвлені гематоксиліном-еозином [4]. Морфометрично визначали діаметри артеріол (ДА), передкапілярних артеріол (ДПА), гемокапілярів (ДГ), закапілярних венул (ДЗВ), венул (ДВ) та щільність мікросудин (ЩМ) на 1 мм 2 тканин лівого (ЛС) та правого (ПС) сім'яників [1,3] У результаті всестороннього аналізу даних вказаної таблиці встановлено, що тривала дія на організм кадмію хлориду призводила до виражених змін кількісних морфологічних показників судин гемомікроциркуляторного русла, порівняно з контрольними. Так, діаметр артеріол лівого сім'яника у змодельованих експериментальних умовах з вираженою статистично достовірною різницею (р<0,001) зменшився з (18,20±0,30) мкм до (14,70± 0,27) мкм, тобто на 19,2 %.…”

“…Так, у змодельованих експериментальних умовах діаметр закапілярних венул лівого сім'яника статистично достовірно (р<0,001) збільшився на 32,7 %, а венул -на 28,3 % (р<0,001). Щільність мікросудин при цьому на одиниці площі тканин досліджуваного органа виражено зменшилася майже на 30,0 % (р<0,001), що свідчило про погіршання його кровопостачання [3,5].…”

“…Виражене венозне повнокров'я ускладнювалося гіпоксією, яка призводила до дистрофічних та некробіотичних змін ендотеліоцитів, міоцитів судин, сперматогенних епітеліоцитів, стромальних структур, інфільтрації та склерозу. Структурні зміни домінували у лівому сім'янику, що пов'язано з особливостями венозного відтоку [3,5].…”