Особливості Правового Статусу Нотаріуса Як Медіатора

Abstract

У статті розкрито особливості правового статусу нотаріуса як медіатора. Зроблено висновок про те, що повноваження медіатора особа виконує поза межами нотаріальної діяльності, що безпосередньо підкреслюється законодавцем. Зокрема, формулювання ст. 3 Закону України «Про нотаріат» і вказівка законодавця на можливість саме суміщення діяльності нотаріуса з виконанням функції медіатора вказує на те, що повноваження медіатора здійснюються поза межами нотаріальної діяльності та являють собою окремий різновид діяльності особи, що не пов’язані з виконанням повноважень нотаріуса. Отже, виконання обов’язку медіатора є, по суті, виконанням нових для нотаріуса функцій, не пов’язаних з його повноваженнями, обумовленими Законом України «Про нотаріат». Якщо нотаріус стає медіатором, він виконує додаткові для себе функції, сумісні за відношенням до нотаріальної діяльності (яка залишається його основним видом професійної діяльності), але під час виконання яких він не діє як нотаріус. При цьому нотаріус, який виконує функції медіатора, має такий саме обсяг прав і обов’язків, як і медіатор, що не володіє додатково правовим статусом нотаріуса. Отже, нотаріус виконує функції медіатора поза межами поняття «нотаріальна діяльність».
 Враховуючи це, пряма вказівка закону щодо необхідності проходження підготовки нотаріусів саме у Нотаріальній палаті України виявляється такою, що обмежує права нотаріусів і не дозволяє повноцінно і вільно реалізувати своє право на вибір установи для навчання і здобуття нових професійних навичок.
 У статті автором розглянуто основні підходи до подальшого розвитку інституту медіації в Україні, зокрема запровадження обов’язкової процедури медіації до звернення до суду у певних категоріях справ, а також продовження функціонування медіації на засадах добровільності. Встановлено, що навіть запровадження в Україні обов’язкової процедури медіації до звернення до суду у певних категоріях справ не «включає» медіатора до системи правосуддя, не надає йому владних повноважень і не змінює його правового статусу. У цьому випадку медіатор виконує свої функції як незалежна, неупереджена і нейтральна особа, яка сприяє досягненню домовленості між сторонами і позасудовому врегулюванню конфлікту (спору) у межах, передбачених законом. 
 Зроблено висновок про те, що такі ознаки і компоненти процедури медіації, як незалежність, нейтральність і неупередженість медіатора, а також особливе місце медіації у суспільному житті як позасудової процедури врегулювання спорів змістовно не суперечать публічно-правовому статусу нотаріуса, який діє від імені держави, але не виконує владних повноважень і не включений до системи органів державної влади. Вищезазначене є необхідним елементом додержання принципів незалежності та неупередженості, характерних як для нотаріальної діяльності, так і для діяльності медіатора.