Особливості Інфікування Жуків Мікобактеріями Та Їх Вплив На Життєздатність Збудника

Abstract

Питання активного розповсюдження туберкульозу в усьому світі є актуальним протягом багатьох десятиліть. На сьогодні основною причиною поширення хвороби є недосконалість вивченнямеханізмів діяльності мікобактерій та відсутність усебічного розуміння щодо всіх наявних шляхівзанесення збудника інфекції на благополучну територію. Численні наукові роботи вчених свідчать,що комахи здатні переносити у своєму організмі різні бактерії, зокрема й патогенні мікроорганізми. У цій роботі наведені матеріали щодо здатності рисового довгоносика резервувати мікобактерії у своєму організмі. Метою нашого дослідження було з’ясувати здатність жуків до накопичення мікобактерій, визначити необхідну кількість збудника для контамінації комах та встановити їхній вплив на життєздатність збудника. Для проведення експерименту використовували вірулентний штам Mycobacterium bovis та його дисоціативну форму (118 пасаж), жуків виду рисовий довгоносик (лат. Sitophilus oryzae). Ми інфікували дослідних жуків методом утримання їх у контамінованому збудником зерні пшениці протягом трьох діб у трьох різних варіаціях, з подальшим мікроскопічним дослідженням (на четверту добу) мазків змивів із поверхні тіла та гомогенізату, які забарвлювали за методом Ціль-Нільсена. Встановлено, що для інфікування 100  комах необхідною концентрацією є 10 мг завису мікобактерій на 10 гр зерна. Доведено, що після пасажування через організм рисового довгоносика збудник залишається життєздатним, однак його життєздатність знижується. При підрахунку колонієутворюючих одиниць у динаміці досліду спостерігається зменшення дисоціативних форм та патогенного штаму M. bovis на 12,3  та 13,6  відповідно. Отримані результати дають змогу розширити вже відомі дані стосовно розповсюдження туберкульозу та удосконалити заходи профілактики хвороби та недопущення занесення збудника інфекції.