Оцінка Рівнів Прозапальних Цитокінів В Ясенній Рідині Та Маркерів Кісткового Метаболізму В Сироватці Крові У Хворих На Генералізований Пародонтит Після Проведеного Ортопедичного Лікування

Abstract

Мета роботи. Оцінити рівні прозапальних цитокінів в ясенній рідині та маркерів кісткового метаболізму в сироватці крові в хворих на генералізований пародонтит після проведеного ортопедичного лікування. Методи дослідження. В рамках роботи метало- керамічні шини-протези виготовлені 30 хворим на генералізований пародонтит І-ІІ ступеня тяжкості, хронічного перебігу, віком 32-45 років, нарівно чоловіків та жінок. Поглиблене клініко-лабораторне дослідження хворих проводили до початку ортопедичного лікування, після препарування опорних зубів та після ортопедичного лікування – у найближчий термін (через 2-3 дні після фіксації незнімних конструкцій) та у віддалений термін (через 6 та 12 місяців). Для описання змін у тканинах пародонта вивчали динаміку прозапальних цитокінів ММП-8, IL-1β, IL-6, TNF-α в зразках ясенної рідини. В якості маркерів кісткового метаболізму визначали вміст у сироватці крові тартратрезистентної кислої фосфатази (TRAP), кісткової лужної фосфатази (BAP), остеокальцину та С-кінцевого пропептиду I типу проколагену. Наукова новизна. За даними біохімічного дослідження ортопедичне лікування здатне призвести до дестабілізації стану навколозубних тканинах у найближчий термін спостереження, зокрема після препарування зубів під металокерамічні конструкції. Травмування маргінального пародонта викликає стрімке зростання рівня прозапальних інтерлейкінів IL-1β, IL-6, TNF-α від вихідних значень (Р<0,001), тоді як вміст ММП-8 в ясенній рідині зростає повільніше, набуваючи найбільших показників через 2-3 тижні. Після фіксації незнімних конструкцій рівні прозапальних цитокінів нормалізуються, а через 6 та 12 місяців відповідають вихідним значенням (Р>0,05). У віддалений термін спостерігається покращення клінічних показників порівняно з даними на початок лікування. Встановлено збереження рівнів мінеральної щільності кісткової тканини (BMD) за даними комп’ютерної томографії (Р > 0,05). Для маркерів кісткового метаболізму достовірних відмінностей показників у різні терміни спостереження не виявлено (Р > 0,05). Висновки. Згідно з результатами проведеного клініко-лабораторного дослідження ортопедичне лікування хворих на генералізований пародонтит дозволяє стабілізувати стан тканин пародонта та призупинити перебіг запально-деструктивного процесу.