Оцінка Точності Вирівнювання Механічної Вісі Нижньої Кінцівки За Допомогою Індивідуального Інструменту При Ендопротезуванні Колінного Суглоба

Abstract

Мета роботи – оцінити точність, вирівнювання механічної вісі нижньої кінцівки, індивідуальним інструментом при ендопротезуванні колінного суглоба за допомогою рентгенометрії. Матеріали та методи. Використовуючи рентгенометрию, проведено аналіз ендопротезування колінного суглоба 21 пацієнта, оперованих за допомогою індивідуального інструменту. Вік пацієнтів: середній вік (44-60 років) – 4, похилий вік (60-75 р.) – 12, старечий вік (75-90 р.) – 5, пацієнтів. Чоловіків – 3, жінок – 18. До операції пацієнтам виконували комп’ютерну томограму нижніх кінцівок, а після неї рентгенографію нижніх кінцівок повністю з вертикальним установленням положення стоп. Індивідуальний інструмент виготовляли за оригінальною методикою. Аналіз результатів провели шляхом порівняння рентгенометричних показників до та після операції: 1) положення механічної осі нижньої кінцівки у фронтальній площині на плато великогомілкової кістки у відсотках; 2) медіальний великогомілковий кут спилювання до механічної осі; 3) розміри компонентів ендопротеза (стегновий, великогомілковий і висота вкладиша). Результати. Відхилення у значеннях медіального великогомілкового та латерального стегнового кутів між запланованим та фактично отриманим значенням становили в середньому 0,74%, що можна вважати високим показником точності позиції імплантатів. Позиція механічної осі кінцівки після операції відрізнялася від запланованої трохи більше ніж 2,15 %. Розміри компонентів ендопротеза та висота великогомілкового вкладиша, латерального стегнового кутів між запланованим та фактично отриманим значенням становили в середньому 0,74 %, що можна вважати високим показником точності позиції імплантатів. Позиція механічної осі кінцівки після операції відрізнялася від запланованої трохи більше ніж 2,15 %. Розміри компонентів ендопротеза та висота великогомілкового вкладиша, встановлені пацієнтам, співпали у 100,0% випадків з результатами планування, причому у всіх випадках тибіальна вставка
 мала висоту 9 мм. Застосування індивідуального інструменту дозволило скоротити час операції, не відкривати кістковомозковий канал стегна, а також провести імплантацію стегнового компонента за наявності металоконструкцій у стегновій кістці. Висновки. Застосування оригінального індивідуального інструменту ендопротезування колінного суглоба забезпечило високу точність встановлення компонентів ендопротеза.