Показники 10-Річного Ризику Основних Остеопоротичних Переломів Та Переломів Стегнової Кістки, Визначені За Допомогою Української Версії FRAX®, У Жінок Із переломами Тіл Хребців

Abstract

Актуальність. Переломи тіл хребців є одним із тяжких ускладнень системного остеопорозу, що призводить до виникнення вираженого больового синдрому в хребті, зниження чи втрати працездатності й збільшення летальності в осіб старших вікових груп. Алгоритм FRAX та рентгенівська денситометрія є важливими методами у визначенні ризику основних остеопоротичних переломів, зокрема переломів тіл хребців. Метою нашого дослідження було визначення показників української моделі FRAX у жінок залежно від наявності вертебральних переломів. Матеріали та методи. В Українському науково-медичному центрі проблем остеопорозу були обстежені 652 жінки віком 40–89 років, які були розподілені на дві групи: перша — 523 пацієнтки без будь-яких переломів в анамнезі, друга — 129 хворих з переломами тіл хребців в анамнезі. Для оцінки показників мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) усім обстеженим виконували рентгенівську денситометрію (прилад Prodigy, General Electric). 10-річний ризик основних остеопоротичних переломів (FRAX-ООП) і переломів стегнової кістки (FRAX-СК) визначали за допомогою української моделі згідно з двома методиками (з використанням показників індексу маси тіла (FRAXIМТ) та МЩКТ (FRAXМЩКТ)). Результати. При аналізі розподілу показників FRAXIМТ-ООП у жінок залежно від наявності вертебральних переломів встановлено, що FRAXIМТ-ООП менше від 20 (межа, зазначена як критерій для початку лікування в американських рекомендаціях) зареєстровано в 100 і 100 % обстежених відповідно, а FRAXIМТ-СК менше від 3 (межа для початку лікування) — у 95 і 55 % (відповідно). Продемонстровано вірогідний помірний кореляційний зв’язок між показниками двох методик як у жінок без переломів в анамнезі, так і в пацієнток із вертебральними переломами для обох показників алгоритму — FRAX-ООП та FRAX-СК. Висновки. Вивчення особливостей показників FRAX у жінок залежно від наявності вертебральних переломів засвідчило вірогідне збільшення показників ризику як основних остеопоротичних переломів, так і переломів стегнової кістки з віком незалежно від використаної методики (з урахуванням показників ІМТ чи МЩКТ) у жінок як із вертебральними переломами, так і без будь-яких переломів в анамнезі. Вищезазначене слід враховувати при оцінці ризику остеопоротичних переломів у жінок у постменопаузі й плануванні лікувально-профілактичних заходів.