У контексті дослідження розглядається проблема визначення правового статусу співробітників Національної поліції України при залученні їх до участі в міжнародному воєнному конфлікті, і, як наслідок цього, виконання не властивих для них функцій щодо вирішення бойових завдань. В умовах правового режиму воєнного стану поліція може бути введена до складу збройних сил сторони, що перебуває у воєнному конфлікті. Водночас ця сторона зобов’язана попередити супротивника про таке рішення. У разі безпосередньої участі в бойових діях такий склад поліції стає законною військовою ціллю нападу для ворога. Тож проблема способу та/або форми оголошення всім іншим сторонам міжнародного збройного конфлікту (про введення органів Національної поліції до сил оборони) безпосередньо впливає на правовий статус поліцейського, перш за все, з огляду на те, як його сприймає/визначає інша сторона конфлікту. Поліцейські, які під час дії воєнного стану, відповідно до норм національного законодавства, беруть безпосередню участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів цього правового режиму, фактично діють у складі окремого роду сил Збройних Сил України, перебувають в оперативному підпорядкуванні військовому командуванню, а відтак, є воюючою стороною, бо залучені до особового складу збройних сил сторони міжнародного збройного конфлікту. У контексті проблеми щодо визначення способу та форми оголошення поліції та інших воєнізованих (напіввоєнних) організацій, що забезпечують охорону порядку, про прирівняння їх до збройних сил (сил оборони) держави всім іншим сторонам воєнного конфлікту (війни та збройного конфлікту), особливо гостро постає питання про законодавчу ініціативу прирівнювання поліцейських до військовослужбовців, а також щодо визнання їх законними комбатантами із введенням воєнного стану та під час їхньої участі у воєнному конфлікті, з детальним опрацюванням відповідних гарантій і компенсацій для співробітників поліції та членів сімей поліцейських.