Прогнозування Розвитку Ринку Вівса В Україні В Контексті Трансформаційних Економічних Процесів

Abstract

У світовому зерновиробництві овес належить до найбільш поширених зернових культур всебічного використання, є цінною технічною, кормовою та продовольчою культурою. Різке підвищення світових цін на природний газ у період із 2021 по 2023 рік принесло нові виклики та ризики для розвитку зернового ринку загалом, а також для ринку вівса в Україні зокрема. Це зростання цін на енергоносії створило додатковий фінансовий тиск на аграріїв, що ускладнило процеси виробництва й переробки зернових культур, зокрема вівса. Підвищені витрати на енергію не лише вплинули на собівартість продукції, а й поставили під загрозу конкурентоспроможність українських виробників на міжнародному ринку, підсилюючи потребу в ефективних рішеннях для мінімізації витрат і адаптації до нових економічних реалій. За цих умов підвищення вартості мінеральних добрив може призвести до зростання цін на продовольство та погіршення продовольчої безпеки країни. Такий розвиток подій може мати негативні наслідки для обсягів валового збору зернових культур, а також суттєво обмежити експортний потенціал цієї галузі, що в свою чергу вплине на валютні надходження та загальну економічну стабільність аграрного сектора. Тож ситуація вимагає розробки стратегічних рішень для підтримки виробництва та збереження експортних позицій на міжнародному ринку.Проведено оцінку поточного стану ринку вівса та визначено основні фактори, які впливають на формування попиту й пропозиції на цьому ринку. Проаналізовано динаміку балансу попиту й пропозиції на ринку вівса в Україні. Основним елементом новизни цього дослідження є виконане прогнозування впливу коливань цін на мінеральні добрива на основні показників розвитку ринку вівса в Україні. У свою чергу, оригінальність прогнозу, який ураховує можливі сценарії розвитку подій до 2030 року, базується на використанні економетричної моделі часткової рівноваги AGMEMOD.Розроблені методичні підходи та отримані результати дослідження можуть бути використані державними й галузевими органами управління для визначення пріоритетних напрямів розвитку, спрямованих на підвищення ефективності українського зернового сектора.