“…Вчені слушно звертають увагу на труднощі, які виникають на цьому етапі розвитку України під час застосування кримінально-правових норм, що стосуються діяльності [1; 2; 3, с. 79-121], пособництва державі-агресору [4], кіберзлочинів [5; 6], незаконних дій з гуманітарною допомогою [7; 8], поширенням військово значущої інформації [9; 10], воєнних злочинів [11][12][13][14][15], воєнного стану [16; 17], накладення санкцій [18], обміну військовополонених [19][20][21] та навіть довкілля [22; 23]. Однак, як наголошують науковці, одним із неминучих негативних наслідків такої загалом природної зміни акцентів стало те, що менше зусиль концентрується на інших злободенних кримінально-правових проблемах сучасної України, зокрема на питаннях відповідальності за злочини, вчинювані організованими злочинними об'єднаннями.…”