Профілактика Та Лікування Токсичного Гепатиту Й Ендогенної Інтоксикації У Хворих Із Лімфопроліферативними Захворюваннями

Abstract

За даними сучасних епідеміологічних і статистичних досліджень, останнім часом в Україні значно зросла частота захворюваності на хронічну патологію печінки. Перебіг захворювання супроводжується виснаженням системи антиоксидантного захисту, на тлі чого розвивається хронічна інтоксикація з метаболічними порушеннями, які негативно впливають на функціональний стан печінки.
 Мета – вивчити ефективність комбінованого гепатопротектора «Гепаргін» у складі комплексної терапії хворих із гемобластозами.
 Матеріал і методи. Під нашим спостереженням перебували 42 хворих із лімфопроліферативними захворюваннями (6 – із гострими лімфобластними лейкеміями; 16 – із хронічними лімфоїдними лейкеміями; 9 – із неходжкінськими лімфомами: 7 – із неходжкінськими лімфомами з малих лімфоцитів, а 5 хворих – із неходжкінськими лімфомами з великих гранулярних клітин). Вік хворих становив від 34 до 68 років. Середня тривалість захворювання становила 4–7 років. Усім хворим проводили ультразвукове дослідження органів черевної порожнини (УЗД ОЧП) та визначали біохімічні показники функції печінки, а саме аланінамінотрансфаразу, аспартатамінотрансферазу, білірубін, лужну фосфатазу, тимолову та сулемові проби, ядерний індекс інтоксикації.
 Результати. Хворі скаржилися на загальну слабість, нездужання, тяжкість у нижніх кінцівках, запаморочення. Їх турбували тяжкість та відчуття розпирання у правому підребер᾽ї, нудота. Інколи відмічали жовтяничність шкіри та слизових оболонок. При УЗД ОЧП у 22 хворих спостерігали збільшення розмірів печінки. У середньому печінка була збільшена як за рахунок правої частки, так і лівої. У 19 хворих спостерігали підвищення АЛТ та АСТ, у 11 хворих також відмічали підвищення білірубіну за рахунок непрямої фракції. Активність процесу переважно відповідала середньому (58,7 %) та вираженому (21,3 %) ступеням. У процесі отримання як моно-, так і поліхіміотерапії, активність вираження токсичного впливу на стан функції гепатоцитів посилювалася, на що вказували печінкові проби. Так, показники АЛТ та АСТ підвищувалися, також спостерігалось підвищення лужної фосфатази, білірубіну за рахунок непрямої фракції. У 5 хворих із гемобластозами спостерігали жовтяничність шкіри та склер.
 Висновки. На основі комплексного лікування із застосуванням препарату «Гепаргін» відмічалась позитивна динаміка клінічного перебігу основного захворювання, яка проявлалася покращенням самопочуття хворого, загального стану, зникненням тяжкості в правому підребер᾽ї.
 Аналіз показників функціональних проб печінки під впливом терапії показав зниження активності запального процесу в гепатоцитах, на що вказували АЛТ, АСТ, білірубін, лужна фосфатаза, ядерний індекс інтоксикації.
 У хворих із мінімальною та середньою активністю ці показники поверталися до нормальних величин, а у хворих із вираженою активністю – зменшувалися. Також встановлений позитивний вплив препарату на білковий метаболізм, про що свідчить підвищення загального білка сироватки крові.

Аналіз Фармакотерапії За Гепатитів У Котів

“…Потрапляючи до організму різними шляхами, гепатотоксичні агенти порушують структуру і функцію клітинних мембран гепатоцитів, посилюють процеси перекисного окислення ліпідів, змінюють процеси регенерації та функції гепатоцитів, призводять до порушення імунної реактивності [16,17]. У клінічній практиці саме зміна лабораторних показників є підґрунтям для проведення диференційної діагностики, встановлення форми патології печінки і призначення патогенетичної терапії [5]. Чутливими індикаторами ураження печінки є ферменти, такі як аланінамінотрансфераза (АлАт), аспартатамінотрансфераза (АсАт), лужна фосфатаза (ЛФ) та гамма-глутамілтрансфераза (ГГТ) [4,11].…”