Резильєнтність Викладача Зво В Умовах Військового Стану

Abstract

Актуальність дослідження зумовлена потребою формування резильєнтності викладача закладу вищої освіти в умовах військового стану як здатності чинити опір стресам та виявляти психічну стійкість в умовах військового стану в процесі реалізації професійної діяльності, спрямованої на формування ключових компетентностей майбутніх фахівців згідно з вимогами міжнародних інституцій. Мета статті полягає у дослідженні резильєнтності викладачаів ЗВО в умовах військового стану. 
 Розкрито сутність феномену «резилієнс» як складного, багатовимірного і динамічного за своєю суттю комплексу особливостей людини; здатності особистості протистояти і адаптуватися до несприятливих та травматичних подій. Висвітлено резильєнтність як здатність протистояти пошкодженню та швидкому відновленню й успішній адаптації внаслідок несприятливих обставин
 Розглянуто резильєнтність у трьох площинах – як рису чи здатність особистості долати стрес, як процес копінгу та як адаптаційно захисний механізм особистості, що дозволяє протистояти стресу чи адаптуватись після психотравми. Визначено переваги дії резильєнтності: висока адаптивнітсь, психологічне благополуччя та успішність у діяльності викладачів закладів вищої освіти та основні риси стійких людей (соціальні особливості; емоційні особливості; когнітивні/академічні особливості). Висвітлено складові резильєнтності викладачів (надія, оптимізм, адаптивність, стійкість).
 Обґрунтовано психологічні фактори й особливості розвитку резильєнтності викладачів закладів вищої освіти (цілеспрямованість, спрямованість життя на певну мету, здатність планувати діяльність, мотивація успіху, почуття узгодженості життя і професійної діяльності, перевага позитивних емоцій, життєстійкість, оптимізм, висока духовність особистості та ін.)