Саркоидоз – Гранулематоз: Современный Взгляд На Этиологию И Патогенез С Описанием Клинических Случаев

Abstract

Діагностичні критерії саркоїдозу запропоновані в 60-х роках XX ст., однак і нині проблема залишається складною для розуміння різними фахівцями та своєчасного встановлення діагнозу. Розвиток лабораторної діагностики вірусних інфекцій та впровадження в практику охорони здоров’я полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) дозволило значно покращити діагностику герпетичних інфекцій, розкрити раніше невідому етіологію багатьох захворювань: саркоїдозу (гранулематоз), мігрені, розсіяного склерозу, кістозного внутрішньоутробного ураження мозку, судомного синдрому, лімфогранулематозу тощо. Саркоїдоз – синдромокомплекс, тобто сукупність клінічних проявів, симптомів (слабість, задишка, покашлювання, тяжкість за грудиною), лабораторних, рентгенологічних та патогістологічних даних, які дають можливість лікареві встановити діагноз, передбачити прогноз і визначити лікувальну тактику. Найчастіше при саркоїдозі уражаються легені та внутрішньогрудні лімфатичні вузли. Протягом 2011–2013 рр. серед 2930 імунологічно обстежених, направлених для верифікації діагнозу, у 146 виявлено саркоїдоз. Первинно таким хворим було встановлено різні діагнози – хронічне обструктивне захворювання легень, пневмонія, туберкульоз, рак легень. Серед хворих на саркоїдоз найчастіше виявляли EBV і HHV-6. Нами вперше в 2003 р. описано вірус Епштейна – Барра як етіологічний фактор саркоїдозу, а також запропоновано гіпотезу імунопатології саркоїдозу і принципи індивідуальної імунотерапії з розрішенням гранулематозного процесу в 92 % випадків. У подальшому про схожу асоціацію, а також про зв’язок з іншими вірусами (HHV-6, HHV-8) повідомили інші автори.