Свобода Та Відповідальність Як Філософсько-Правові Цінності

Abstract

У статті з’ясовано значущість співвідношення свободи та відповідальності як філософсько-правових цінностей та категорій права. Розкрито еволюцію поглядів мислителів різних епох щодо співвідношення свободи та відповідальності на ключових етапах формування людства. Встановлено, що представники філософсько-правової думки протягом розвитку людського суспільства торкалися філософських, моральних, психологічних, правових та соціологічних аспектів проблеми співвідношення свободи та відповідальності. Стверджується, що античне право все ж продемонструвало обмежене, але конкретне та реальне усвідомлення свободи, тоді як сучасне право визначає свободу як універсальну цінність. Класична європейська філософія розкриває два розуміння свободи: свобода як пізнана необхідність, як підстава для можливостей людини; свобода як живе дихання (пульсації) саморозвитку людини в історії. Трансцендентальний горизонт свободи схиляє нас до висновку, що свобода є своєрідною інтеграцією всіх її нерозвинених форм і модифікацій і одночасно умовою тієї цілісності, до якої прагне сучасна людина. Поява та практичне застосування юридичного закону є фундаментом того порядку, який існує у конкретній спільноті, оскільки ніхто не може безкарно змінювати закони за своєю волею. Встановлено, що І. Кант уперше розділив людську свободу на: позитивну – свободу добра і негативну – свободу свавілля. Позитивна свобода робить можливою дію відповідно до власної системи цінностей та власних цілей. Негативна свобода є аморальною, небезпечною для людини та суспільства. Розглянуто поняття «ступінь свободи», «міра свободи». Встановлено, що у юриспруденції «ступінь свободи» називається поколінням прав. Описано чотири покоління прав, які є ключовими для життєдіяльності будь-якої людини. З’ясовано, що будучи мірою людського буття, свобода розвивається в таких формах: політичній, економічній, ідеологічній та правовій. Проблема свободи необхідним чином пов’язана з проблемою відповідальності людини та виходить за межі правової категорії і зачіпає політичну, духовну, моральну та культурну сфери, оскільки передбачає спілкування вільних індивідів між собою (відповідальність за процес спілкування). Постає і водночас розв’язується проблема готовності індивіда брати на себе відповідальність за розвиток та майбутнє держави та спільноти, представником яких він є.