Синдром Вигорання Студентів-Медиків Під Час Війни Та Чинники, Які Його Визначають

Abstract

Повномасштабна російська агресія вплинула на психоемоційний стан населення, а особливо постраждала від війни українська молодь. Втрата близьких людей, розлука з рідними, фінансові труднощі, невпевненість у завтрашньому дні, зміни освітнього середовища, постійні загрози життю і здоров’ю, які пов’язані з воєнними діями, ракетним бомбардуванням, негативно впливають на психічне здоров’я. Учасники навчального процесу долають випробування війни: вимушені перерви під час занять, перехід на дистанційну чи змішану форму навчання, відключення електроенергії. Повномасштабна війна погіршила доступ до освіти та поглибила освітню нерівність, негативно вплинула на якість навчального процесу та успішність студентів і емоційний стан студентів та викладачів. Такі психоемоційні переживання призвели до збільшення поширеності професійного вигорання серед студентів-медиків. Метою даного дослідження було вивчити поширеність синдрому вигорання серед студентів медичного факультету Тернопільського національного медичного університету та пов’язаних із ним чинників під час російсько-української війни. Серед студентів-медиків було проведено онлайн-дослідження. Вигорання оцінювалося за допомогою інструменту Maslach Burnout Inventory-Student Survey. Порівняння частотних показників між групами проводилося із використанням критерію хі­квадрат (χ2) Пірсона. Порівняння кількісних показників груп спостереження проводили за допомогою визначення t-критерію Стьюдента. Логістичний регресійний аналіз використовували для оцінки прогностичного зв’язку між професійним вигоранням і пов’язаними факторами. У цьому дослідженні проаналізовано 776 студентів-медиків із середнім віком (22,03±1,8) року. За результатами проведеного дослідження встановлено, що високий рівень емоційного виснаження відзначили 50,1 % студентів, деперсоналізації – 53,1 %, а зниження особистих досягнень – 38,1 %. Незалежний вплив на розвиток професійного вигорання має період навчання, який пов’язаний із курсом доклінічних чи клінічних дисциплін (exp(B)= 0,452, 95 % ДІ = 0,141–0,763, p = 0,001), а також вік студентів (exp(B) = 0,104, 95 % ДІ = 0,059–0,167, p-значення = 0,03). З метою зменшення вираженості проявів синдрому вигорання необхідно застосувати практичні та успішні методи подолання або розробити ефективну стратегію для мінімізації рівня вигорання серед студентів-медиків під час війни.