Системоутворюючий Характер Інтелектуально-Кадрового Забезпечення Розвитку Підприємницького Сектору Із Врахуванням Реалій Інформаційно-Цифрових Трансформацій

Abstract

У статті вказано на існуючі тенденції інформатизації та цифровізації, які ініціюють системні зміни у інтелектуально-кадровому забезпеченні розвитку підприємницького сектору виходячи із інтересів як власників підприємств, так найманих працівників. Наголошено, що визначальним чинником трудової зайнятості є здатність володіти навиками та здібностями використовувати інформаційно-цифрові технології, швидко адаптовуватися до появи нових технологій та інновацій і, у підсумку, виконувати високоінтелектуальну працю та отримувати за це достойну винагороду. Ідентифіковано концептуальні положення побудови системи інтелектуально-кадрового забезпечення розвитку підприємницького сектору виходячи із цільових орієнтирів, засобів досягнення та напрямів її розвитку. Так, до цільових орієнтирів інтелектуально-кадрового забезпечення віднесено створення нових конкурентоспроможних робочих місць, досягнення стабільності, оптимальної чисельності, структури та якості персоналу, покращення фінансово-економічних результатів підприємства, вибудовування внутрішньофірмового конкурентного середовища, недопущення соціальної напруги та конфліктних ситуацій. Для досягнення таких цілей рекомендується реформувати системи прийому, організації та мотивації праці, соціального діалогу, професійно-кваліфікаційного розвитку, соціального захисту. Прогресування інтелектуально-кадрового забезпечення пов'язано із процесами диверсифікації форм зайнятості та організації праці, впровадження нових систем оплати праці, комерціалізацією інтелектуальної власності, посиленням соціальної відповідальності, розширенням колективно-договірного регулювання, формуванням нової корпоративної культури. Узагальнено комплекс принципів інтелектуально-кадрового забезпечення розвитку підприємницького сектору, які виходячи із базового (висока продуктивність та ефективність праці, раціональність організації та нормування праці, стабільність персоналу та його професійно-кваліфікаційне зростання, колективно-договірне регулювання зайнятості) та інформаційно-цифрового (автоматизація та механізація праці, інноваційна активність та креативність персоналу, алгоритмізація та програмування трудової діяльності, інформатизація управління зайнятістю, цифровізація соціально-трудових відносин) значення.