Становлення Та Розвиток Військово-Медичної Науки: Виклики Сьогодення

Abstract

Мета. Дослідження становлення та формування концептуальних підходів до удосконалення стратегії розвитку військово-медичної науки в Україні.
 Матеріали та методи. Матеріалом для дослідження були результати наукової діяльності академії за останні 10 років, публікації провідних країн світу щодо розвитку військово-медичної науки. Методи дослідження передбачали застосування історичний методу, бібліосемантичного аналізу, контент-аналізу та описово-аналітичного моделювання.
 Результати. Сформульовано принципи стратегії розвитку військово-медичної науки. Показано, що метою розвитку військово-медичної науки є підвищення ефективності системи медичного забезпечення ЗС України задля збереження та зміцнення здоров’я військовослужбовців та найскорішого відновлення їх боє- та працездатності на основі досягнень сучасної медичної науки за напрямами, які засвідчують для об’єднаних сил: кращу підготовку, кращий медичний захист, краще надання медичної допомоги протягом всього циклу їх медичного забезпечення. Продемонстровано, що виникає вкрай важлива потреба в гнучкості та оперативності на всіх рівнях медичної допомоги (забезпечення), що вимагає розвитку стратегії медичних досліджень і розробок, направлених насамперед на нові потреби військовослужбовця, а також узгодженості з національними вимогами МОЗ та МОН України.
 Висновки. Відображено проблеми державної підтримки вітчизняної науки і, зокрема, проблеми у розвитку військово-медичного напряму, ігнорування яких може мати фатальне значення для майбутнього нашої держави. Наголошено про те, що наукові дослідження є основою для комплексного вирішення нових клінічних, медико-психологічних і технологічних викликів до медичних служб збройних сил провідних країн світу. Сформульовано клієнтський вимір військово-медичної освітньо-наукової системи та запропоновано її модель. Показано, що ця система потребує синхронізації зусиль між військово-медичними та цивільними науково-дослідницькими спільнотами для зменшення зайвого дублювання, а також залучення доречних для цього інституцій для розробки нових медичних можливостей сил оборони, що в подальшому пришвидшить інтеграцію результатів досліджень і технологій до виробництва та військового використання. Окреслено розвиток таких найбільш актуальних наукових напрямів в галузі військової медицини, як: удосконалення надання медичної допомоги в бойових умовах; хімічний та біологічний медичний захист; клінічна та реабілітаційна медицина; радіологічний медичний захист; інфекційні хвороби у військовому середовищі; біомедична інформатика та медичні інформаційні системи і технології; людський чинник у військовому операційному середовищі; науковий супровід розроблення військової техніки медичного призначення для потреб Збройних Сил України та інших військових формувань, кожен з яких потребуватиме удосконалення різних аспектів їх організації та управління. Викладено основні принципи, напрями, шляхи реалізації та очікувані результати запропонованої стратегії розвитку військово-медичної науки.

Обґрунтування Функціонально-Організаційної Моделі Збереження Здоров’я Та Професійної Працездатності Військовослужбовців У Воєнний Та В Мирний (Повоєнний) Час

“…Встановлено, що участь в бойових діях асоційована з розвитком артеріальної гіпертензії (АГ), депресії, тривоги, захворювань органів травлення і органів дихання [32], ішемічної хвороби серця (ІХС) [26] і пов'язана з такими факторами ризику як підвищена частота серцевих скорочень, тютюнокуріння, дисліпідемія та ожиріння; корелює з різними варіантами нездорової поведінки, зокрема, з більш частим вживанням алкоголю, порушенням сну [25]. У учасників бойових дій зростає частка стрес-індукованої АГ, яка має лабільний перебіг, резистентність до антигіпертензивної терапії, швидке прогресування з розвитком гіпертензивних кризів, виникає ураження органів-мішеней, атеросклеротичне ураження різних судинних басейнів, сприяє розвитку ІХС та її ускладненням, порушень ритму серця та інсульту [1] [7].…”