Стратегічні Комунікації В Публічному Середовищі Держави Як Механізм Електронного Управління

Abstract

У статті звертається увага на формування публічного середовища держави та стратегій електронного управління. Будь-яка організація і установа, де відбуваються управлінські процеси, на сьогоднішній день характеризуються оснащенням технічними засобами комунікації і зв’язку, комп’ютерами, мережними технологіями, що в комплексі є утворенням ІКТ (інформаційно-комунікаційних технологій). Процеси управління в державній службі, які відображаються у роботі організацій та установ, їхніх територіальних відділень та служб, підпорядковуючих закладів, то е-управління розуміється як просторове середовище, де за рахунок ІКТ здійснюються комунікації під час управлінських та регулюючих дій. Зауважується, що державна служба відповідно до вимог сучасності, які стосуються здійснення управлінських процесів через вищезазначені профільні структури в супроводі із використанням ІКТ, відображає е-управління, потребує стратегічного розвитку у подальшій перспективі. Оскільки науково-технічний прогрес розвивається більш швидкими темпами, в результаті чого розробляються і впроваджуються більш нові, за широкими експлуатаційними характеристиками та у значній мірі сучасніші технічні засоби, які рано чи пізно з’являтимуться до профільних структур державних служб. Слід розглядати стратегію у будь-яких організаціях і установах взагалі, тому що саме від цього залежать перетворюючі процеси у державній службі. Поряд з тим доцільно зазначити, що у вітчизняній та світовій практиці виникнення систем управління, стратегічних напрямів, і так само – широке впровадження ІКТ для забезпечення досконалості здійснення керівних і регулюючих дій розпочиналося у промисловості та організаціях, які працюють на комерційній основі. Таким чином впровадження ІКТ набувало цілісності, довершеності, сформованості, після чого в подальшому впроваджувалося для ведення управлінських процесів у державній службі, у результаті чого виникало е-управління. Так визначається сучасний стан у галузі державного управління як осередку для автоматизації обсягів виконання покладених функцій.