Трансдермальні Системи Доставки Лікарських Речовин

Abstract

Мета роботи. Узагальнити дані літературних джерел щодо переваг та недоліків, класифікації, особливостей технології трансдермальних терапевтичних систем.Матеріали і методи. У роботі використано методи інформаційного пошуку, аналізу даних літератури щодо трансдермальних систем та перспектив їх використання у медичній практиці.Результати й обговорення. Трансдермальні терапевтичні системи доставки лікарських речовин успішно розвиваються як альтернатива системному введенню ЛР та являють собою препарати, які наносяться на поверхню тіла і призначені для доставки певної дози активного фармацевтичного інгредієнта через шар шкіри безпосередньо в кров’яне русло або ж сприяють загоєнню травмованої ділянки тіла. Усі трансдермальні системи класифікують за трьома поколіннями розвитку. Залежно від методу введення лікарських речовин в систему, вони поділяються на три категорії: системи матричного, резервуарного та мікрорезервуарного типів.Висновки. Переваги таких лікарських засобів та позитивні рішення впровадження розробок трансдермальних терапевтичних систем у промислове виробництво активізували науково-дослідницьку діяльність у даному напрямку.

Фармакологічне Обґрунтування Вибору Активних Фармацевтичних Інгредієнтів Для Місцевого Лікування Опіків На Моделі Асептичної Опікової Рани В Щурів

“…), в Україні нараховується близько 54 лікарських засоби різної форми випуску, які використовують для місцевого лікування опіків (МЛО). Більшість препаратів, призначених для МЛО, представлена м'якими лікарськими формами (МЛФ) -78 %, з яких лідирують мазі та креми [5][6][7].…”