Актуальність. Постменопаузальний остеопороз викликає особливе занепокоєння, оскільки призводить до підвищеного ризику переломів з подальшим негативним впливом на здоров’я жінок літнього віку. Діагноз остеопорозу може бути встановлений за наявності низькоенергетичних переломів, що виникають без суттєвої травми, або на підставі низької мінеральної щільності кісткової тканини, визначеної методом двохенергетичної рентгенівської денситометрії. Мета дослідження: вивчити рівень 25(ОН)D, 10-річний ризик основних остеопоротичних переломів, мінеральну щільність та якість кісткової тканини, жирову та знежирену масу та визначити зв’язок між ними в жінок у період пре- та постменопаузи. Матеріали та методи. Обстежені 302 жінки віком 45–80 років (середній вік — 61,3 ± 7,7 року), які в подальшому відповідно до тривалості періоду пре- та постменопаузи були розподілені на 6 підгруп: І — пременопаузні жінки (n = 36; середній вік — 50,1 ± 3,4 року); II–VI — постменопаузні жінки (n = 266; середній вік — 62,8 ± 6,8 року). Всім обстеженим виконували дослідження мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) методом двофотонної рентгенівської денситометрії (ДРА) на двохенергетичному рентгенівському денситометрі Prodigy, GE Medical systems, model 8743, 2005, за стандартним протоколом. Оцінювали МЩКТ та Т-критерій поперекового відділу хребта, шийки стегнової кістки та всього скелета. Показник TBS поперекового відділу хребта визначали за допомогою методики TBS iNsight (Med-Imaps, Pessac, Франція). Рівень загального 25(ОН)D у сироватці крові визначали за допомогою електрохемілюмінесцентного методу на аналізаторі Еlecsus 2010 Roche Diagnostics (Німеччина), тест-системами Cobas. Десятирічну ймовірність основних остеопоротичних переломів і переломів стегнової кістки визначали з використанням української моделі FRAX без показників ДРА. Показники загальної жирової та знежиреної маси оцінювали з використанням ДРА. Результати. Виявлено вірогідний вплив тривалості періоду пре- та постменопаузи на варіабельність показників якості та щільності кісткової тканини (TBS (F = 6,85; p < 0,001), МЩКТ поперекового відділу хребта (F = 5,53; p < 0,001), МЩКТ шийки стегнової кістки (F = 10,25; p < 0,001), МЩКТ всього скелета (F = 12,28; p < 0,001)). Серед 266 обстежених жінок у періоді постменопаузи на рівні поперекового відділу хребта остеопороз виявлено в 90 (33,8 %) осіб, остеопенію — у 108 (40,6 %), норму — у 68 (25,6 %); на рівні шийки стегнової кістки остеопороз виявлено в 47 (17,7 %) осіб, остеопенію — в 187 (70,3 %), норму — в 32 (12,0 %). 10-річний ризик ймовірності основних остеопоротичних переломів порівняно з пременопаузою вірогідно збільшувався в наступні періоди постменопаузи: 5–9 років — 3,58 ± 1,97 та 6,72 ± 3,23, p < 0,0001; 10–14 років — 3,58 ± 1,97 та 6,90 ± 2,78, p < 0,0001; 15–19 років — 3,58 ± 1,97 та 7,19 ± 3,23, p < 0,0001; 20–24 роки — 3,58 ± 1,97 та 8,03 ± 2,45, p < 0,0001. Дефіцит вітаміну D виявлено в 39,7 % (n = 120), недостатність — в 30,4 % (n = 92), норму — в 29,9 % (n = 90). Нами не виявлено вірогідного впливу сезонності та місяця обстеження на показники 25(ОН)D (F = 0,51; p = 0,89). Рівень 25(OH)D мав негативну кореляцію з показниками маси, ІМТ і жирової маси та позитивну кореляцію з 10-річною ймовірністю основних остеопоротичних переломів. Висновки. Встановлено вірогідний негативний вплив тривалості пре- та постменопаузи на варіабельність показників якості та мінеральної щільності кісткової тканини та позитивний вплив на варіабельність показників 10-річної ймовірності основних остеопоротичних переломів і переломів стегнової кістки. У жінок у постменопаузі ожиріння вважається захисним фактором для втрати кісткової маси й розвитку остеопорозу. За результатами регресійного аналізу доведено вірогідний негативний зв’язок між масою тіла, індексом маси тіла, загальною жировою масою та рівнем 25(ОН)D у сироватці крові, що потребує адекватного підходу до терапії дефіциту вітаміну D в умовах ожиріння.