Формування Продуктивності Сої (Glycine Max (L.)) На Дерново-Підзолистому Ґрунті За Різних Доз Удобрення І Меліорантів

Abstract

Соя займає провідне місце у світовому землеробстві. Серед низки агротехнічних заходів, що забезпечують реалізацію потенційних можливостей сортів важливе місце займає система удобрення. Враховуючи розширення площ її вирощування у зоні Західного Полісся проведено дослідження щодо формування індивідуальних показників продуктивності рослин сої як інтегрального показника дії різних доз добрив і меліорантів на дерново-підзолистому ґрунті. Методи дослідження: польовий, біометричний, статистичний. Дослідження проведені у стаціонарному досліді. Встановлено, що застосування добрив на фоні хімічних меліорантів стабілізує інтервал висоти рослин за коефіцієнта варіації V<5%. Виживання рослин у середньому склало 80,7–80,9% у варіантах N55P20К50 і N65P50K75 на фоні 1,0Нг та N45P60K60 на фоні 1,5 Нг CaMg(CO3)2, що більше контролю на 6,5–9,0%. Удобрення на фоні меліорантів сприяло підвищенню індивідуальної продуктивності рослин, найвищою вона була у варіанті N65P50K75 + S40 + мікродобриво (двічі) на фоні 1,0 дози Нг СaMg(CO3)2: кількість бобів 13,7шт., кількість зерен на рослині 30,1шт., маса 1000 зерен 166,6г, маса зерна з рослини 5,02г. Однак, дані величини не були значущими при р≤0,05 порівняно з дозою N55P20K50 за інших однакових умов. Регуляція показників структури сої за рахунок удобрення на фоні меліорантів зумовила вищу насіннєву продуктивність культури. У середньому за 2021-2022 р. найвищу 2,48 і 2,60т/га урожайність насіння забезпечили дози N55P20К50 і N65P50K75 із додаванням S40 + мікродобриво на фоні 1,0 Нг дози CaMg(CO3)2. Встановлено, що одностороннє внесення азотних добрив у дозі N55 із додаванням S40 + мікродобриво(двічі) на фоні 1,0 дози CaMg(CO3)2 підвищило урожайність на 58,9% до контролю і на 15,6% до фону, але значно поступалася варіантам повного мінерального живлення.