Функція Трансплантата Правої Частки Печінки Від Живого Родинного Донора

Abstract

Мета. Порівняння функціональної активності печінки після трансплантації правої частки від живого родинного донора з серединною веною та без неї.
 Матеріали і методи. Проаналізовано результати 75 трансплантацій правої частки печінки від живого родинного донора у двох групах реципієнтів: 1–ша група – реципієнти (37), яким трансплантовано праву частку печінки з серединною веною, 2–га група – реципієнти (38), яким трансплантовано праву частку печінки без серединної вени. Для аналізу використовували дані біохімічних показників крові в обох групах протягом першого тижня та на 10, 14, 21, 30–ту добу після трансплантації.
 Результати. Встановлено, що пікові рівні аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотранферази (АСТ) і загального білірубіну були вищими у 2–й групі (відповідно 384,43; 399,77 і 206,70), ніж у 1–й групі (відповідно 212,64; 285,57; 203,18). Суттєвої різниці між рівнями гамаглутамілтранспептидази (ГГТП), лужної фосфотази (ЛФ), показниками протромбінового часу (ПЧ) і міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС) не було.
 Висновки. Формування адекватного венозного відтоку від п’ятого та восьмого сегментів трансплантата правої частки печінки забезпечує ефективність його функціонування. Функція трансплантата правої частки печінки з серединною веною відновлюється більш повноцінно порівняно з трансплантатом без серединної вени за рахунок відсутності венозного застою в правій частці печінки.