Хрематоніми Джавелін І Байрактар У Сучасному Українському Мілітарному Дискурсі: Семантика, Прагматика Та Функційне Навантаження

Abstract

Російсько-українська війна ввійшла в кожний український дім, що знайшло відображення в розбудові щоденного мілітарного дискурсу. У мовлення кожного українця з’явилося чимало нових мілітарних лексем, зокрема й міліті-пропріативів, у мілітарній онімній лексиці значний сегмент становлять хрематоніми. Із цього онімного класу походять одні з найпопулярніших слів в українському мілітарному дискурсі 2022 року – хрематоніми Джавелін і Байрактар, семантика, прагматика й функційне навантаження яких проаналізовано у цій студії. Хрематономастика як ономастична галузь є недостатньо розробленою і потребує теоретичного осмислення в світлі досягнень сучасної лінгвістики. Актуальність цієї роботи зумовлена маловивченістю феномена хрематонімії і полягає в новому антропоцентричному ракурсі дослідження хрематонімної проблеми. Мета статті – дослідити функціювання вказаних назв зброї, виявити їхню культурологічну інформативну кумулятивність, онімний потенціал та аксіологічні можливості в неономінації. Доведено, що хрематоніми Джавелін і Байрактар за короткий час пройшли шлях від неологізмів до загальновживаних слів; також посіли вагоме місце в системі онімного простору, про що свідчить їхня загальновідомість, частотність уживання, функціювання в різних стилях мовлення, інтернет-мемах, поп-культурі. Ономасіологічний підхід дав змогу з’ясувати продуктивність аналізованих хрематонімів у творенні нових онімів, відношення між онімними одиницями в процесі їхнього становлення, а також соціокультурну визначеність неономінації та апелятивізації. Встановлено, що аналізовані міліті-хрематоніми є джерелом для творення нових онімів (зокрема антропонімів) внаслідок позитивної конотації, зумовленої екстралінгвальними соціокультурними чинниками. Лінгвокультурний підхід до хрематонімів відкриває перспективу вивчення назв зброї як культурного коду, адже зброя є одним із найдавніших артефактів, створених людиною.