Час Вчинення Кримінального Правопорушення Як Обов’язкова Ознака Ухилення Від Призову На Військову Службу

Abstract

Метою статті є пошук шляхів удосконалення ознак складів кримінальних правопорушень щодо ухилення від призову на військову службу в частині встановлення обов’язковості часу їх вчинення. Автор дотримується думки, що однією з можливих передумов вчинення кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби, зокрема недбалого ставлення до військової служби, передбаченого ст. 425 КК України, є вчинення або схильність до вчинення кримінальних правопорушень у сфері забезпечення призову та мобілізації, найпоширенішими з яких є ухилення від призову на військову службу, передбачені ст.ст. 335 та 336 КК України. Обґрунтовується думка, що дотримання військового правопорядку є важливим фактором, що завжди забезпечує національну безпеку України, а тим більше в умовах особливого періоду, періоду воєнного стану, бойовій обстановці, що характеризують об’єктивну сторону кримінальних право-порушень проти встановленого порядку несення військової служби, наприклад, недбалого ставлення до військової служби, передбаченого ст.425 КК України та кримінальних правопорушень у сфері забезпечення мобілізації, наприклад, ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, передбаченого 336 КК України. У статті розглянуті окремі ознаки ухилення від призову на військову службу, яке може передувати або бути передумовою вчинення кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби. Визначені моменти початку та закінчення ухилення від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; запропоновані шляхи удосконалення кримінального законодавства в частині визначення моменту початку ухилення від військової служби, а законодавства, яке регулює військові правовідносини – в частині детального регулювання порядку оповіщення призовників, військовозобов’язаних та резервістів щодо обов’язку з’являтись до відповідних органів для проходження військової служби