Імуногістохімічна Характеристика Гіперплазій Ендометрія Порівняно Із Секреторним Ендометрієм

Abstract

Мета дослідження – порівняльна характеристика експресії імуногістохімічних маркерів у трьох типах ендометрія: гіперплазія ендометрія без атипії, гіперплазія ендометрія з атипією та секреторний ендометрій, – задля визначення найбільш інформативних маркерів, які можуть служити діагностичними доповненнями та прогностичними показниками для переходу від гіперплазії ендометрія до карциноми. Матеріали та методи. Дослідження було виконано на біопсійному матеріалі ендометрія у 23 жінок репродуктивного віку з аномальними матковими кровотечами шляхом кюретажу, в яких було діагностовано гіперплазію ендометрія (ГЕ) без/з атипією, 7 жінок склали контрольну групу із секреторними змінами ендометрія. Було проведено порівняння експресії рецепторів до прогестерону (PR) й естрогену (ER), а також маркерів p21, dcl-2, KI-67, eNOS, cyclіn D1, BAX, b-catenin, E-cadherin та Caspasa-3 з метою визначення найбільш інформативних маркерів, які можуть служити діагностичними доповненнями та прогностичними показниками для переходу від ГЕ до карциноми. Результати дослідження та їх обговорення. Отримані результати свідчать про відмінність у рівнях експресії імуногістохімічних маркерів у різних типах ендометрія. Дані результати важливі для подальшого дослідження механізмів розвитку гіпер­плазії ендометрія та можуть вказувати на потенційні терапевтичні цілі для вибору стратегії лікування різних типів гіперплазії. Висновки. Різницю між групою гіперплазій без атипії та контрольною групою секреторного ендометрія в залозистому компоненті продемонстрували маркери ER, PgR, b-catenin, p21, cyclin D1, Ki-67, Caspasa-3, у стромальному компоненті – ER, PgR, b-catenin, що дає підставу використовувати їх як основні діагностичні маркери. Різницю між групою гіперплазій з атипією та контрольною групою секреторного ендометрія в залозистому компоненті продемонстрували маркери ER, b-catenin, p21, cyclin D1, Ki-67, eNOS, у стромальному компоненті – ER, b-catenin та eNOS, що дає підставу використовувати їх як основні діагностичні маркери. Різницю між групою гіперплазій без атипії та групою гіперплазій з атипією в залозистому компоненті продемонстрували маркери PgR, Ki-67, Caspasa-3, eNOS, у стромальному компоненті – eNOS, що дає підставу використовувати їх як основні діагностичні та прогностичні маркери. Маркери Bcl-2 та BAX не показали статистично достовірної різниці в групах дослідження, що свідчить про неможливість використання їх окремо як діагностичних або прогностичних маркерів для гіперпластичних процесів ендометрія, а інтерпретацію результатів експресії цих маркерів необхідно враховувати в сукупності з іншими показниками.