The aim of our study was to determine features of social and emotional intelligence in family caregivers of patients with endogenous mental disorders as a basis for communicative resource formation in family where a patient lives. Materials and methods: A total of 273 family caregivers of patients with paranoid schizophrenia and bipolar disorder were involved into this survey under informed consent conditions. Control group included 55 mentally healthy respondents, in whose families there is no mentally sick family member. Emotional intelligence of family caregivers was measured using the psychodiagnostic test “EQ” by N. Hall. To assess level of social intelligence the J. Gilford and M. Sullivan test (in adaptation done by Mikhailova E.S.) was used. Values of p <0.05 were considered significant. Results: The study revealed that family caregivers of patients with schizophrenia and affective disorders demonstrate a decrease in emotional and social intelligence indicators, which creates significant obstacles for effective interpersonal family communication and for the harmonious functioning of a family, in which a mentally sick patient lives, in general. Difficulties of emotional regulation, emotional management, recognition of emotional states of other participants of communication related to the level of emotional and social intelligence of FC are factors, that complicate interpersonal relations in families of patients and reduce possibilities for psychosocial adaptation of all family members. Conclusions: Revealed features should be taken into consideration when creating appropriate psycho-educational and psycho-corrective programs for family caregivers of patients with endogenous mental disorders.

Introduction: Previous research shows that the role of perceived social support, defined as individuals’ confidence of the availability of adequate support when needed, is considered as a protective external resource to promote better adaptation in psychiatric patients. The aim of our study was to reveal the features of patients with endogenous mental disorders regarding their ability to perceive social support. Materials and methods: A total of 168 patients with schizophrenia (F.20) and 75 patients with affective disorders (F30.F.33) were involved into this study under informed consent conditions. Control group included 55 mentally healthy respondents. Perceived social support was measured using Multidimensional Scale of Perceived Social Support (MSPSS) by Zimet (1998). Results: Family, friends and significant others become main donors of social support for patients with endogenous mental disorders. Meanwhile, perceived social support in patients with schizophrenia is mostly coming from family. In patients with affective disorders, indicators of perceived social support from friends and significant others are significantly higher compared to patients with schizophrenia (P <0.001). Revealed features can be used while developing appropriate psychoeducational programs for patientswith endogenous mental disorders. Conclusions: On the basis of revealed data, the key features of ability to perceive social support in patients with endogenous mental disorders, depending on the duration of the disease, were determined. It has been revealed that ability to perceive social support in patients with endogenous mental disorders decreases with prolongation of duration of the disease.

Вінницький національний медичний університет ім. М.І Пирогова, м. Вінниця, Україна Мета -визначення особливостей комунікативних ресурсів у хворих на рекурентний депресивний розлад (РДР) та їх референтних родичів в контексті їх соціального функціонування.Матеріали і методи. В якості психодіагностичного інструментарію дослідження використані методика Дж. Гілфорда та М. Саллівена (російськомовна адаптація Михайлової Є. С.) та методика вимірювання емоційної емпатії А. Mehrabian. За умови інформованої згоди було обстежено 45 сімей, в яких проживає хворий на РДР, та, відповідно, 45 пацієнтів. Контрольну групу склали 35 сімей, в яких немає психічно хворих.Результати. Показники емпатичної та аффіліативної тенденцій були достовірно нижчими, а за шкалою «чутливість до знехтування» -достовірно вищими в групі хворих на РДР, порівняно з респондентами контрольної групи (р<0,001). Композитне оцінювання рівня соціального інтелекту свідчить про те, що у референтних родичів пацієнтів з РДР адаптаційні ресурси особистості в міжособистісній взаємодії знижені (РДР (3,66±0,2), КГ (4,43±0,6) P<0,05).Висновки. 1. Труднощі у розумінні та прогнозуванні поведінки людей пов'язані з особливостями комунікативного ресурсу особистості, до концептів якого можна віднести емпатично-аффіліативний статус та рівень соціального інтелекту.2. У пацієнтів з РДР виявлено знижену здатність до співпереживання ситуації, зменшення потреби в активному спілкуванні, звуження кола інтересів, погіршення міжособистісної комунікації. На фоні недостатньо розвинених емпатично-аффіліативних тенденцій відзначається підвищений рівень сенситивності до знехтування у спілкуванні, що може бути предиктором формування дезадаптивних поведінкових паттернів.3. Наявність низького комунікативного ресурсу як у хворих з РДР, так і у їх референтних родичів значно ускладнює стосунки у сім'ях хворих, знижує можливості соціальної адаптації членів комунікативного процесу та порушує гомеостаз сімейної системи, що необхідно враховувати при створенні відповідних психоосвітніх та психокорекційних програм.

Обстежено 168 референтних родичів хворих на параноїдну шизофренію та 75 референтних родичів пацієнтів з афективними розладами (біполярним афективним та рекурентним депресивним розладами), у яких визначали рівні сімейного навантаження та сімейної тривоги в контексті психосоціального функціонування обстежених. Групу контролю становили 55 психічно здорових осіб. Ступінь навантаження на сім’ю встановлювали за допомогою шкали оцінювання навантаження на сім’ю за G. Szmukler et al. (1994), рівень сімейної тривоги – за опитувальником «Аналіз сімейної тривоги» Е.Г. Ейдеміллера та В. Юстіцкіса. Виявлено, що високі рівні сімейної тривоги в референтних родичів пацієнтів з параноїдною шизофренією та афективними розладами зберігаються за тривалості хвороби до 4 років і від 5 до 8 років, після чого показники знижуються до значень, які незначно відрізняються від даних контрольної групи. Це, імовірно, указує на поступове дистанціювання від актуальної сімейної ситуації з переключенням на інші сфери життя. Зі збільшенням тривалості захворювання рівень сімейного навантаження зростає за субшкалою негативних оцінок з одночасним зниженням за субшкалою позитивних оцінок, що відображає зосередженість членів сім’ї на негативних аспектах захворювання. Урахування даних закономірностей є необхідним при розробці відповідної комплексної системи медико-психологічного супроводу сімей, де проживають пацієнти з ендогенними психічними розладами.

Обстежено 243 референтні родичі хворих з ендогенними психічними розладами (ЕПР – параноїдна шизофренія, біполярний афективний розлад, рекурентний депресивний розлад), у яких визначали особливості психоемоційної сфери в контексті їхнього психосоціального функціонування. Психоемоційний стан референтних родичів досліджували з використанням тесту Спілбергера–Ханіна та опитувальника Цунга в адаптації Т.І. Балашової. Рівень сімейної тривоги аналізували за опитувальником АСТ Є.Г. Ейдеміллер і В. Юстіцкіс. Суб’єктивне ставлення референтних родичів до пацієнтів з ЕПР досліджували за шкалою структурованого інтерв’ю для визначення ставлення членів сім’ї до хвороби (психіатричного діагнозу) у родича за В.А. Абрамовим, І.В. Жигуліним, Т.Л. Ряполовою. Групу контролю становили 55 психічно здорових осіб. Виявлено тенденцію до порушення психоемоційного стану в референтних родичів пацієнтів з ЕПР, причому тривожні й депресивні прояви переважали в референтних родичів пацієнтів з параноїдною шизофренією й були максимально вираженими в респондентів, які проживають із психічно хворим членом сім’ї з тривалістю захворювання до 4 років. Показано, що в процесі розвитку ЕПР у члена сім’ї в референтних родичів поступово виснажуються емоційні, індивідуально-психологічні та комунікативні ресурси, що призводить до дистанціювання й уникнення в ситуаціях внутрішньосімейної взаємодії. 42,8 % референтних родичів пацієнтів із параноїдною шизофренією і 37,3 % референтних родичів пацієнтів з афективними розладами проявляли ставлення до стану психічно хворого члена сім’ї драматизуючого типу. У 27,4 % референтних родичів пацієнтів із параноїдною шизофренією і 18,1 % референтних родичів хворих з афективними розладами мало місце негативне (деструктивне) відношення до психічного стану хворого. Така ситуація призводить до зростання конфліктності й дисфункціональності сімейної системи в цілому, наслідком чого може бути як екзацербація психічного розладу в пацієнта, так і загальне зниження якості життя всіх членів сім’ї.