The aim: Is to determine the optimum duration of percutaneous transhepatic cholangiodrainage depending on the duration of obstructive jaundice and the baseline total bilirubin level in patients with benign and malignant common bile duct diseases complicated by obstructive jaundice. Materials and methods: The experience of applying percutaneous transhepatic cholangiodrainage was combined for 88 patients with common bile duct diseases complicated by obstructive jaundice. The patients were divided into three groups: the Group 1 included 15 patients (17.1%) with benign common bile duct diseases, the Group 2 included 11 patients (12.5%) with resectable cholangiocarcinomas, and the Group 3 included 62 patients (70.4%) with unresectable cholangiocarcinomas. To determine optimal terms of biliary decompression using percutaneous transhepatic cholangiodrainage, the Poisson process was applied, and, to be more precise, the quasi-Poisson distribution. Results: It was found that the reduction of total bilirubin was the fastest in Group 3 patients. It took these patients an average of 7-8 days to reduce total bilirubin to 50 μmole/l. In Group 1 patients, the process is somewhat slower. The duration of biliary decompression in this category of patients averages 10-12 days. For Group 2 patients, biliary decompression requires at least 12 days. Conclusions: Using the Poisson process, or, to be more precise, the quasi-Poisson distribution, we managed to determine the optimum duration of biliary decompression using percutaneous transhepatic cholangiodrainage depending on the obstructive jaundice duration and the baseline total serum bilirubin.

Introduction: Both benign and malignant diseases of common bile ducts (CBD) become the reason of obstruction. The aim of the study was to determine the optimal duration of percutaneous transhepatic cholangiodrainage (PTCD) depending on the duration of obstructive jaundice (OJ) and the initial level of total serum bilirubin. Methods: The experience of using PTCD in 88 patients with diseases of CBD complicated by OJ for the period 2011-2017 were divided into three groups: the first (1) -15 (17.1%) patients with benign diseases of CBD, the second (2) -11 (12.5%) patients with resectable cholangiocarcinomas, and the third (3) -62, 4%) patients with unresectable cholangiocarcinomas. Causes of OJ: choledocholithiasis in 6 (6.8%), strictures of CBD in 2 (2.3%) and cholangiocarcinomas of different localization in 73 (82.9%) patients. The optimal timing of biliary decompression was determined by PTCD, the Poisson process (poisson) was used, and more precisely as the quasipoisson distribution (quasipoisson), which reflects the process of reducing total serum bilirubin. Results: It was determined that the fastest decrease in total bilirubin occurs in patients of group 3, enough 7-8 days to reduce total bilirubin to 50 μmol/L. In patients of group 1, the duration of biliary decompression is 10-12 days. For patients in group 2, biliary decompression requires at least 12. Conclusions: Using the Poisson process (poisson), or more precisely the quasi-Poisson distribution (quasipoisson), it was possible to determine the optimal duration of biliary decompression by PTCD depending on the duration of OJ and the initial level of total serum bilirubin.

Мета. Аналіз результатів лікування доброякісних захворювань гепатикохоледоха (ГХ), ускладнених обтураційною жовтяницею (ОЖ), з урахуванням використання антеградних ендобіліарних втручань. Матеріали і методи. Ретроспективно та проспективно проаналізовано результати лікування 34 пацієнтів з доброякісними захворюваннями ГХ, ускладненими ОЖ, в Інституті з 2011 по 2017 р. Результати. Для біліарної декомпресії у 15 (44,1%) пацієнтів (1-ша група) застосували антеградні ендобіліарні втручання. У 19 (55,9%) пацієнтів (2-га група) спроби виконати ретроградні втручання виявилися неефективними. Після біліарної декомпресії 24 (70,6%) пацієнтам виконали реконструктивно-відновні операції із застосуванням розробленого способу лікування холедохолітіазу (ХЛ) (Пат. України на корисну модель №126337), 2 (5,9%) пацієнтам з «ендоскопічно складними» формами ХЛ виконали мініінвазивні комбіновані втручання з антеградного та ретроградного доступів. Висновки. Застосовуючи антеградні ендобіліарні втручання, ми знизили частоту розвитку ускладнень біліарної декомпресії із 78,9 до 6,7% (ускладнення констатували у 15 пацієнтів 2-ї та у 1 пацієнта 1-ї групи); частоту розвитку ускладнень після реконструктивно-відновних операцій з 52,6 до 6,7% (ускладнення констатували у10 пацієнтів 2-ї та у 1 пацієнта 1-ї групи), а також летальність з 10,5 до 6,7% (померли 2 пацієнти 2-ї та 1 пацієнт 1-ї групи).

TREATMENT OF COMMON BILE DUCT DISEASES COMPLICATED BY OBSTRUCTIVE JAUNDICE (review)Sochneva A.L.The article presents the up-to-date data concerning the treatment of common bile duct diseases complicated by obstructive jaundice. Nowadays, specialized clinics widely use mini-invasive interventions to treat this complicated pathology. Biliary tree decompression is the main objective of operative treatment. It is reasonable to perform antegrade and retrograde endobiliary interventions as preparatory and final stages of surgical treatment and in order to improve the patients’ life quality and avoid hepatic impairment progression. Reconstructive-reparative operations following prior biliary decompression yield significantly better results as compared to surgical interventions without it.Key words: common bile duct diseases, obstructive jaundice, antegrade interventions, retrograde interventions, reconstructive-reparative operations. ЛІКУВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ ГЕПАТИКОХОЛЕДОХА, УСКЛАДНЕНИХ МЕХАНІЧНОЮ ЖОВТЯНИЦЕЮ (огляд літератури)Сочнева А.Л.У статті висвітлені сучасні дані по лікуванню захворювань гепатикохоледоха, ускладнених механічною жовтяницею. В даний час в спеціалізованих клініках широко застосовуються мініінвазивні втручання в лікуванні такої складної патології. Декомпресія біліарного дерева є основною метою при виконанні оперативних втручань. Антеградний і ретроградні ендобіліарні втручання доцільно застосовувати в якості як підготовчого, так і завершального етапів хірургічного лікування, а також поліпшити якість життя хворих і уникнути прогресування печінкової недостатності. Виконання реконструктивно-відновлювальні операцій після попередньої біліарної декомпресії демонструє значно кращі результати в порівнянні з оперативними втручаннями, виконаними без неї.Ключові слова: захворювання гепатикохоледоха, механічна жовтяниця, антеградний втручання, ретроградні втручання, реконструктивно-відновлювальні операції. Лечение заболеваний гепатикохоледоха, осложненных механической желтухой: обзор литературы ЛЕЧЕНИЕ ЗАБОЛЕВАНИЙ ГЕПАТИКОХОЛЕДОХА, ОСЛОЖНЕННЫХ МЕХАНИЧЕСКОЙ ЖЕЛТУХОЙ (обзор литературы)Сочнева А.Л.В статье освещены современные данные по лечению заболеваний гепатикохоледоха, осложненных механической желтухой. В настоящее время в специализированных клиниках широко применяются миниинвазивные вмешательства в лечении столь сложной патологии. Декомпрессия билиарного дерева является основной целью при выполнении оперативных вмешательств. Антеградные и ретроградные эндобилиарные вмешательства целесообразно применять в качестве как подготовительного, так и завершающего этапов хирургического лечения, а также улучшить качество жизни больных и избежать прогрессирования печеночной недостаточности. Выполнение реконструктивно-восстановительные операций после предварительной билиарной декомпрессии демонстрирует значительно лучшие результаты в сравнении с оперативными вмешательствами, выполненными без нее.Ключевые слова: заболевания гепатикохоледоха, механическая желтуха, антеградные вмешательства, ретроградные вмешательства, реконструктивно-восстановительные операции.

Despite the rapid development of thoracic surgery, the problem of the surgical treatment of non-specific chronic pleural empyema remains relevant. The variability of the proposed treatment methods: puncture and drainage interventions aimed at pleural cavity sanitation, minimally invasive videothoracoscopic surgeries and traditional lung decortication, dictates the need for case-by-case surgical tactics and determining the stages and duration of the above methods. Treatment outcomes are significantly worsened by the presence of bronchial fistulas, which either cause the development of chronic pleural empyema or develop as a result of its presence and late treatment. Some answers to these key questions are provided in this paper, which aims to identify them in the Ukrainian and foreign literature.