Treatment of wounds and wound infection remains an urgent medical problem today, especially in conditions of constant hostilities. Hydrogel bandages are quite effective means for local treatment of wounds, which are able to have a complex therapeutic effect and do not require frequent replacement in the process of medical supply to military personnel. Taking into account the relevance of this topic, our research is aimed at developing a hydrogel bandage with lidocaine hydrochloride, ceftriaxone and metronidazole. Aim. To study the physical and mechanical parameters of the polymer base and determine the optimal method for introducing active pharmaceutical ingredients (APIs) into the base composition. Materials and methods. The study materials were APIs (lidocaine hydrochloride, ceftriaxone, metronidazole) and excipients. Physical and mechanical research methods were used in the work. Results and discussion. In order to develop the optimal technology for obtaining the polymer mass and determining technological indicators, we studied the indicators of physical and mechanical properties. Indicators of breaking force and relative elongation depend on such technological characteristics as homogeneity, uniformity of application on the substrate, the absence of air bubbles. It was found that the higher the physical and mechanical parameters, the higher the quality of the polymer mass applied to the substrate. Therefore, after obtaining a homogeneous mass it is necessary to deaerate air bubbles by centrifugation (No. 1-5) at 3000 rpm for 5-10 min. During the study of the ease of application of the polymer mass on the polyethylene terephthalate substrate, it was found that the drying process was affected by the thickness of the layer. It was proven that samples No. 1-5 had a uniform, adhesive layer and could be used for further research. The main technological indicators were the layer thickness of 0.40 mm, the centrifugation time of 5-10 min at 3000 rpm, homogeneity (mixing for 15 min at 36 rpm, an anchor stirrer). It was experimentally found that to obtain a layer thickness of 0.40 mm, it was necessary to apply 0.03 g of the sample per 1 cm2 of the substrate. We proved that polymers in the concentration of 10 % provided the optimal technological indicators. To confirm this, the dependence of the viscosity of the forming solution on the concentration / ratio of polymers was studied. We found that the technological indicators of homogeneity and uniformity directly affected the quality of the resulting product. Taking into account the fact that it was possible to introduce poorly soluble substances into the composition of model samples we conducted an experiment on their sedimentation in a polymer solution. It was found that APIs introduced into the polymer solution had different values of the sedimentation rate (time), which was probably related to the degree of solubility. In addition, the polymer concentration in the forming solutions also affected the sedimentation rate of API. The higher the viscosity, the slower the API particles settled. Conclusions. It has been found in the course of the study that satisfactory indicators of physical and mechanical parameters can ensure the quality of the polymer mass production technology as the base for choosing a polymer coating for obtaining a hydrogel with anesthetic, antibacterial, and antimicrobial effects. The main technological indicators determined are the layer thickness (0.40 mm), the centrifugation time (5-10 min at 3000 rpm), homogeneity (mixing for 15 min at 36 rpm, anchor stirrer). The results obtained will be used to develop the composition and the manufacturing technology for a pharmaceutical composition with lidocaine hydrochloride, ceftriaxone and metronidazole.

Вступ. Лікування ран та ранової інфекції є важливою проблемою як для військової, так і загальнодержавної системи охорони здоров’я України. На сучасному етапі основоположним підходом до лікування гнійних ран є патогенетична спрямованість відповідно до фази ранового процесу, що включає наступні етапи: активну хірургічну обробку; додаткову обробку післяопераційної рани; раннє закриття ранового дефекту; дренування рани; антибактеріальну терапію; усунення факторів, що уповільнюють загоєння. Мета дослідження - аналіз сучасних технологічних підходів до створення м’яких лікарських засобів для лікування гнійних ран. Матеріали та методи дослідження. У роботі використані національні та міжнародні літературні джерела; застосовано методи системного аналізу і бібліо-семантичного дослідження. Результати дослідження. Узагальнено підходи Державної фармакопеї України, Європейської фармакопеї, Фармакопеї США та інтегрованих класифікацій, запропонованих рядом науковців, щодо класифікації м’яких лікарських засобів. Визначено основні фармацевтичні фактори, що впливають на ефективність та якість м’яких лікарських засобів: фізичні властивості активних фармацевтичних інгредієнтів та допоміжних речовин, природа та кількості основи-носія і допоміжних речовин, що входять до складу лікарського засобу, вид лікарської форми і технологічні операції, здійснені при її виготовленні. Основи-носії є важливими складовими м’яких лікарських засобів, оскільки становлять 90 % і більше від загальної маси та впливають на активність лікарських речовин і реологічні властивості лікарської форми. Визначено, що відповідно до вимог Державної фармакопеї України, класифікація основ м’яких лікарських засобів проводиться за ознаками спорідненості до води та типу дисперсної системи. Фармакопеєю США  використовується додаткова диференціація за здатністю абсорбувати воду, що обумовлює виділення чотирьох класів основ для мазей: вуглеводневих, абсорбційних, водно-змивних та водорозчинних. Проведений аналіз результатів досліджень показав, що клінічно обгрунтованим для місцевого лікування ранового процесу є використання мазей на гідрофільних та емульсійних основах, яким притаманні дегідратуюча дія та здатність ефективно проводити активні фармацевтичні інгредієнти до ранових каналів та порожнин. Висновки. М’яким лікарським засобам належить провідна роль в місцевому лікуванні гнійних ран, оскільки вони забезпечують досягнення оптимальної концентрації активних фармацевтичних інгредієнтів в ділянці ураження, забезпечуючи високу терапевтичну ефективність та пролонговану дію з мінімальними проявами побічної дії складових компонентів. Вирішальне значення при розробці м’яких лікарських засобів для лікування гнійних ран мають фармацевтичні фактори: фізичні властивості лікарських речовин, природа та кількості основи-носія і допоміжних речовин, що входять до складу лікарського засобу, вид лікарської форми і технологічні операції, здійснені при її виготовленні. На сучасному етапі доцільною є розробка комплексних препаратів для певних фаз ранового процесу, що дозволяють одночасно впливати на декілька факторів патогенезу. Визначено, що для лікування гнійних ран в першій фазі ранового процесу доцільно застосовувати м’які лікарські засоби з сильно вираженою і тривалою осмотичною активністю, у другій фазі - з помірною осмотичною активністю, у третій фазі ранового процесу лікарські засоби повинні попереджати висихання ранової поверхні, захищати і стимулювати ріст грануляцій.

No abstract

Modern medicines for the treatment of wounds are developed on the basis of knowledge about their phase healing. The main principle of wound treatment is the creation and maintenance of a moist environment, stable temperature, absorption of excess exudate, minimization of the risk of sensitization, increased intervals between dressings, easy removal of coatings from the surface of the wound. The implementation of this principle is the basis of our research on the creation of a cryogel – a supermacroporous hydrogel that is formed at subzero temperatures by polymerization of monomers or cryogel formation of oligomers without the use of toxic organic solvents and with controlled textural and structural characteristics. A comprehensive study of cryogels has like theoretical as practical interest, because they can serve as a perspectiving new material in pharmacy for obtaining new medicines. The purpose of our research was to substantiate the composition of the cryogel with lidocaine hydrochloride and decamethoxine based on the conducted pharmacotechnological, physicochemical and biopharmaceutical research methods. Model samples (№№ 1–10) with different contents of lidocaine hydrochloride, decamethoxine, and auxiliary substances were selected as research objects. Pharmacotechnological, physicochemical and biopharmaceutical research methods were used. The technological and biopharmaceutical factors of development pharmaceutical composition in the form of a cryogel with lidocaine hydrochloride and decamethoxine were studied. Based on the results of the research, we found that samples (№№ 1–10) are homogeneous without signs of delamination, no changes are observed (aggregation of particles, sediment, odor). Samples №№ 3, 9 and 10 differ in the presence/absence of API. It was shown that APIs do not affect the absorption capacity of the studied samples. Comparative studies confirm our assumption that the presence of PG in the cryogel increases the absorption of liquid by the samples. The prolongation of the action in the composition depends on the presence of PG in the sample of composition. The prolonged effect of pharmaceutical composition was established. For further research, sample № 10 (lidocaine hydrochloride – 0.4; decamethoxine – 0.03; PVA 15% – 20.0; PG – 10.0) was chosen.

The author has substantiated the concentration of methyluracil (in vivo) and decamethoxine (in vitro) for the development of the composition, technology, and biopharmaceutical research of an antimicrobial and wound-healing ointment with methyluracil, deca