Результати досліджень та їх обговорення. За умов гострої злукової кишкової непрохідності у стадії декомпенсації при госпіталізації у пацієнтів відмічається виражена гіперреактивність гуморальної ланки імунітету, що проявляється істотним зростанням вмісту імуноглобулінів класів a, m, g з їх поступовим зниженням до 5 доби післяопераційного періоду. Застосу-вання в комплексній інтенсивній терапії розробленого способу лікування приводить до швидшого покращення гуморального імунітету, про що свідчить вірогідно менший вміст досліджуваних імуноглобулінів через 5 діб післяопераційного періоду по-рівняно з традиційним лікуванням. Висновки. За умов гострої злукової кишкової непрохідності у стадії декомпенсації при госпіталізації у пацієнтів відмічається виражена гіперреактивність гуморальної ланки імунітету, що проявляється істотним зростанням вмісту імуноглобулінів класів a, m, g з їх поступовим зниженням до 5 доби післяопераційного періоду. Застосування в комплексній інтенсивній терапії роз-робленого способу лікування призводить до швидшого покращення гуморального імунітету, про що свідчить вірогідно менший уміст досліджуваних імуноглобулінів через 5 діб післяопераційного періоду порівняно з традиційним лікуванням.Ключові слова: гостра кишкова непрохідність; імуноглобуліни.

Аналізуючи сучасну літературу, можемо стверджувати про зростання бульозної емфіземи легень,ускладненоїспонтаннимпневмотораксом (СП). Дана патологія виникає переважно в молодих працездатних чоловіків. Причиною спонтанного пневмотораксу в 97,5% випадків є бульозна емфізема легень. У значній більшості випадків дана патологія має рецидивний характер і складає 35–75 %. Лише хірургічне лікування дозволяє усунути причину пневмотораксу та ліквідувати рецидивування ускладнення. Тому загальноприйнятою тактикою лікування в 96 % випадків є атипова або сегментарна резекція легені в зоні бульозної емфіземи. Невеликий об’єм хірургічного втручання вимагає травматичного доступу. У зв’язку з цим малоінвазивні хірургічні втручання стають надзвичайно актуальними.

роботи було з'ясування особливостей ліпідного обміну у хворих з синдромом ентеральної недостатності при поширеному перитоніті. Об'єкт дослідження-хворі з поширеним фібринозногнійним перитонітом та хворі з хронічними дифузними захворюваннями печінки. В роботі використано порівняльний аналіз показників ліпідограми та С-реактивного протеїну, як основного критерію ендотеліальної дисфункції у групах хворих. Встановлено, що у хворих з синдромами ентеральної недостатності та печінково-клітинної недостатності має місце ендотеліальна дисфункція, що в першому випадку обумовлена гострою ендотоксиновою агресією, а в іншому-порушенням функції печінки, і зокрема її ретикуло-ендотеліальної системи. Доведено розвиток ліпідного дистрес-синдрому у хворих з надмірним всмоктуванням ендотоксину, або у випадках порушеного його метаболізму у печінці, що свідчить про ендотеліальну дисфункцію у цих пацієнтів. Ключові слова: ендотеліальна дисфункція, синдром ентеральної недостатності, синдром печінковоклітинної недостатності, ліпідний дистрес синдром, С-реактивний протеїн, ліпідограма, перитоніт.

ДВНЗ "Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України" Вплив комплексної післяопераційної терапії на стан ендогенної інтоксикації у хворих на гостру злукову тонкокишкову непрохідність у стадії декомпенсації Мета дослідження: вивчити динаміку показників ендогенної інтоксикації у хворих на гостру злукову тонкокишкову непрохідність у стадії декомпенсації під впливом комплексної післяопераційної терапії. Матеріали та методи. Обстежено 182 хворих на гостру злукову непрохідність тонкої кишки. З них 152 (83,5 %) пацієнти були прооперовані та 30 (16,5 %) пацієнтів проліковані консервативно (контрольна група). Пацієнтів з декомпенсованою непрохідністю тонкої кишки в післяопераційному періоді лікували традиційним і запропонованим нами способом, який включав лаваж, оксигенотерапію (Патент України на корисну модель № 81097) та ентеральне харчування через інтубаційний зонд. Лаваж кишки проводили 0,9 % розчином NaCl, ентеральне харчування розпочинали з появи перистальтики (2-3 доба післяопераційного періоду) за допомогою розчину "Пептамен". Також обстежено додаткову групу здорових осіб. З метою виявлення ендотоксемії визначали рівень молекул середньої маси фракцій 254 та 280 нм при госпіталізації та в динаміці лікування у оперованих та пролікованих консервативно хворих. Результати дослідження та їх обговорення. Гостра хірургічна патологія призводить до накопичення у сироватці крові МСМ фракцій 254 і 280 нм. В ході лікування показники до 5 доби знижуються, стають меншими, ніж при госпіталізації, проте у всіх основних групах продовжують перевищувати рівень контрольної групи та здорових осіб. Розроблений нами спосіб післяопераційного лікування хворих на гостру тонкокишкову непрохідність у стадії декомпенсації вже з 3 доби після операції супроводжується вірогідно більшим зниженням вмісту в сироватці крові фракцій МСМ порівняно з аналогічними хворими, яких лікували стандартним методом.Ключові слова: гостра кишкова непрохідність; ендогенна інтоксикація; молекули середньої маси.