This article analyzes the evolution of the design regulatory framework in Ukraine and the EU countries. The purpose is to identify the features of the evolution of the design legal framework in Ukraine and the EU. The research methodology consists in applying a number of approaches: analytical for comprehending the literature on the topic of the article; interdisciplinary for a comprehensive study of factual material and obtaining new knowledge; systematic with the use of a whole range of methods (biographical, semiotic, cultural, hermeneutical, historical, theoretical generalization) for a comprehensive understanding of the stated purpose of the study. Scientific novelty. For the first time, the European experience of developing the regulatory framework of design in comparison with the Ukrainian one is systematically studied. The results of the article can be used in the preparation of didactic materials for teaching courses on the regulatory framework of design. Сonclusions. Ukraine’s legislative framework currently does not sufficiently address the humanitarian factor, including its design and ergonomic factors, which does not contribute to the optimization of the state’s social sphere. In view of this, it is advisable to optimize the legislative framework in line with the best European practices to ensure the effective development of design and ergonomics in our country. The fundamental rationale for the EU design legal environment is that the protection of design legal property should ultimately lead to the economic well-being of countries in the EU region. The design harmonization program has always been part of the EU’s larger program for a harmonized legal environment and the completion of the internal market, especially with regard to intellectual property rights. The harmonization by means of the Design Directive and the Design Regulation in the EU is necessary in view of the significant differences in the protection of intellectual property for design objects in the various member states of the European Union.

У статті розвиток дизайну розглядається з точки зору драматургії. У тій мірі, в якій українське суспільство алгоритмізує професійне ремесло, принципово змінюється характер оцінки дизайну. Поширюється тренд на критику суто ремісничої експлуатації власних умінь у сфері дизайну, з подальшим акцентуванням уваги саме на мистецьку складову. При цьому у високорозвинених країнах дизайнери давно вже прийшли до розуміння, що їх професія має поєднувати інженерно-технічне проектування з естетичними і функціональними характеристиками, а власне дизайн має забезпечити синтез вказаних складових. Сучасні дизайнери не просто малюють логотипи й ілюстрації; вони створюють ситуації, які стимулюють роботу розуму й тіла. Популярною наразі закордоном тенденцією, яка може бути використана українською стороною, є «драматургія дизайну». Новизна дослідження полягає у розгляді сучасного дизайну з точки зору драматургії. Основним результатом дослідження є те, що драматургія може бути визнана актуальним концептом для розуміння новітнього дизайну. Найважливішою складовою драматургії є «лірика», що може бути розкрита в такому понятті, як «креативність» дизайну. Водночас внесення елементів креативності у процес створення дизайну не передбачає його цілковите перетворення у твір мистецтва. У випадку, якщо в певному жанровому типі домінують епічні елементи, то така драматургія називається епічною. Притаманними їй елементами можуть стати умовність, інтелектуалізація змісту дизайнерського твору, активне втручання дизайнера у дію. У тій мірі, в якій українське суспільство алгоритмізує професійне ремесло, принципово змінюється характер оцінки дизайну. Автором доведено, що Україні поки ще рано говорити про протиставлення у рамках професії дизайнера мистецтва й «ремісництва». Водночас, закордоном поширюється тренд на критику суто ремісничої експлуатації власних умінь у сфері дизайну, з подальшим акцентуванням уваги саме на мистецьку складову. При цьому у високорозвинених країнах дизайнери давно вже прийшли до усталеної точки зору, що їх професія має поєднувати інженерно-технічне проектування з естетичними і функціональними характеристиками, а власне дизайн має забезпечити синтез вказаних складових.

Питанням регламентації в різних сферах приділяється все більше уваги. Це зумовлено прагненням створити максимально безпечні умови для людини, яка проводить багато часу в приміщеннях різного призначення, де її оточують різнопланові за функцією та стилістикою інтер'єрні рішення, що базуються на використанні певних елементів, які повинні відповідати встановленим вимогам. Розглянемо детальніше такий елемент інтер'єру, як покриття для підлог, що дасть змогу визначитись з існуючою та необхідною нормативною базою, з їхнім подальшим створенням і використанням.

Метою статті є аналіз нормативної бази з дизайн проектування виробів, що формують оздоблення інтер'єру. Визначено перелік виробів, їх загальні характеристики, виділені параметри, що можуть регламентуватися. Розглянуто особливості окремих елементів інтер'єру, наголошено про недоречність формального підходу в нормуванні дизайну. Дослідження базується на зіставленні норм, які визначені державними документами, опрацьовано їхній склад і зміст, особливості регламенту, межі застосування. Значна частина цих документів має статус міждержавних норм. Наголошено на необхідності подальшого узгодження всіх регламентів з загальноєвропейськими стандартами в сфері дизайну й ергономіки. В результаті встановлено, що основними нормативними документами в означеній сфері діяльності є Державні стандарти України (ДСТУ), що в більшості своїй дублюють ГОСТи радянських часів. Вони стосуються визначення основних термінів, типології виробів, їх типорозмірів, характеристик матеріалів, конструктивних особливостей. Усі норми потребують перегляду, оскільки постійно з'являються нові матеріали, технології, розробляються інноваційні конструктивні рішення, може бути розширена типологія виробів, термінологічна база. Щодо загальноєвропейських стандартів, зокрема ISO, в них акцентується безпека виробництва й експлуатації, екологічна складова в проектуванні об'єктів предметного дизайну для оздоблення інтер'єрів. Ці регламенти враховують тенденції сталого розвитку та повинні стати основою для подальших розробок у сфері державних норм. Тим не менше, ключовим питанням залишається узгодження меж творчості та стандартизації у дизайнерських виробах, це потребує детального розгляду та формування сучасної нормативної бази для кожної групи виробів, які використовують при оздобленні інтер'єру. Ключові слова: нормативні документи, стандартизація, дизайн інтер'єру, предметне наповнення інтер'єру, дизайн виробів. Letiaha Alona. NORMATIVE DOCUMENTS REGULATING THE DESIGN OF PRODUCTS THAT FORM INTERIOR DECORATIONSThe purpose of the article is to analyze the regulatory framework for the design of interior decoration products. The list of products, their general characteristics, the parameters that can be regulated are selected. The peculiarities of individual elements of the interior are considered, the inappropriateness of the formal approach in standardizing design is emphasized.The study is based on a comparison of norms defined by state documents, their composition and content, features of the regulation, limits of application have been elaborated. A significant part of these documents has the status of interstate norms. The need for further harmonization of all regulations with European standards in the field of design and ergonomics was emphasized.As a result, it was established that the main regulatory documents in the specified field of activity are the State Standards of Ukraine (DSTU), which mostly duplicate Soviet-era GOSTs. They relate to the definition of basic terms, typology of products, their standard sizes, characteristics of materials, design features....

No abstract