and economic dimensions), see A/CONF.151/26 (Vol. I); for section III (Strengthening the role of major groups) and section IV (Means of implementation), see A.CONF/151/26 (Vol. III). * For section II (Conservation and management of resources for development), see A/CONF.151/26 (Vol. II); for section III (Strengthening the role of major groups) and section IV (Means of implementation), see A/CONF.151/26 (Vol. III). * For section I (Social and economic dimensions), see A/CONF.151/26 (Vol. I); for section II (Conservation and management of resources for development), see A/CONF.151/26 (Vol. II).

and economic dimensions), see A/CONF.151/26 (Vol. I); for section III (Strengthening the role of major groups) and section IV (Means of implementation), see A.CONF/151/26 (Vol. III). * For section II (Conservation and management of resources for development), see A/CONF.151/26 (Vol. II); for section III (Strengthening the role of major groups) and section IV (Means of implementation), see A/CONF.151/26 (Vol. III). * For section I (Social and economic dimensions), see A/CONF.151/26 (Vol. I); for section II (Conservation and management of resources for development), see A/CONF.151/26 (Vol. II).

The rapid spread of the SARS-CoV-2 coronavirus has led to the global COVID-19 pandemic and a lockdown was introduced in Ukraine in March 2020. This forced universities to urgently transform the traditional system of organisation of the educational process and transfer to distance learning. This study aims to evaluate the distance learning system organised by a technical university in COVID-19 lockdowns from the perspective of the students as the main stakeholders of education. The method of the survey as the most widely used research method of sociological research was used to collect and analyse the data obtained. In this context, a number of surveys involving from 2,721 to 9,000 students of technical and humanitarian specialities were conducted to evaluate the level of their satisfaction with the distance learning system. The results of the study showed that the transformations introduced in the organisation and realisation of the learning process were on the whole positively estimated by students, which means that the elements of distance learning should remain after the end of the lockdown restrictions. However, more research is needed to evaluate the diagnostic tools for preventing academic dishonesty.

The purpose of the article is to study the role of higher education in the development of the digital economy. To achieve the goal, the authors used the methods of analysis and synthesis; content analysis; scientific abstraction and systematization. The authors conclude that promising areas for strengthening the positive impact of higher education on the development of the digital economy are: improving dual education to provide the national economy with personnel capable of innovative thinking and action; introduction of lifelong learning programs, short-term highly specialized training programs; formation of information and innovation cultures in society; generation of innovative ideas and their commercialization in the real sector of the economy; supporting the development of innovation and information infrastructures; support for youth innovation projects; increasing the level of the English language proficiency in order to expand the opportunities for participation of universities in international research and educational projects.

В статті розглядаються особливості концепту гібридної війни, описуються її основні технології та домінуючі дискурси, загальні контури можливих політичних стратегій та управлінських рішень щодо зміцнення національної безпеки відповідно до викликів гібридної війни. Гібридна війна розглядається як специфічний різновид соціально-політичних конфліктів; визначається сутність гібридної війни. Показано, що гібридна війна, як тип соціально-політичного конфлікту міждержавного рівня, розвивається як поступова ескалація з використанням тактики «керованого хаосу», активізацією антинаціональної, антисоціальної мобілізації в різних формах. Військова фаза гібридної війни розгортається на піку соціально-політичного конфлікту з метою примушення країни-жертви до миру на умовах країни-агресора. У випадку ефективного досягнення поставлених цілей в результаті використання технологій гібридної війни, держава-агресор може виступити в ролі миротворця у розв’язаному нею ж соціально-політичному конфлікті. В іншому випадку, держава, що є агресором може застосувати класичні засоби збройної агресії на території держави-жертви конфлікту. Проаналізовані особливості дискурсу «гібридної війни» в країнах, що входять у різні цивілізаційні ареали. Показана неузгодженість дискурсів щодо інтерпретації гібридної війни, намічені шляхи подолання зазначеної неузгодженості. На думку авторів, найбільш перспективною у поясненні сутності та витоків гібридної війни в суспільно-політичних та управлінських науках є лінія аналізу з акцентом на її класовій природі. На основі емпіричних досліджень  масової свідомості в зоні військового конфлікту на Донбасі робиться висновок  про переважно класове визначення характеру війни мешканцями Донбасу. Обгрунтовано, що для постконфліктного врегулювання суспільного життя, розбудові демократичних інституцій пояснення війни на цивілізаційний основі має небезпечні, репресивні інтенції для прав та свобод людини. Обгрунтована наявність історичних витоків, аналогів та протоформ гібридної війни, що спростовує тезу про унікальність подій 2014 року на Донбасі.