The problem under consideration in this study is whether economically stronger enterprises, which have more opportunities, are really better at solving social and environmental challenges in the context of corporate responsibility than economically weaker ones. The aim of the article is to substantiate the interaction of agricultural enterprises and explore the levels of corporate social responsibility for individual components of five groups of agricultural enterprises grouped by performance indicators of their economic activities. Methods include statistical grouping with the allocation of five groups of enterprises are determined depending on the results of their economic activity, that is a volume of profitability and its level as indicators of economic efficiency, according to the information base of 9000 medium and large agricultural enterprises in Ukraine, using the method of statistical groupings. The results section represents сompared data of the most enterprise groups over the seven-year period and the trends in their corporate responsibility have been estimated. According to the results of the study, agricultural enterprises with a higher level of economic activity didn't differ a lot from the smaller ones in the implementation of socially and environmentally responsible acts.

Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка Успіх підприємства на ринку неможливий без належного рівня конкурентоспроможності продукції, основу якої формує конкурентний потенціал. Для забезпечення сталих позицій на ринку суб'єкту господарювання необхідно постійно управляти процесами формування та використання конкурентного потенціалу, що й обумовлює актуальність дослідження. Мета роботи полягає в уточненні змісту конкурентного потенціалу та визначенню його сфер. Першочергово було проаналізовано зміст та сутність конкуренції як феномену в економічній науці та практиці господарювання. Ключовими рисами конкуренції визначено: вона виступає форми боротьби між суб'єктами за обмежені ресурси; вона забезпечує постійний розвиток, являючись ключовим мотивом до вдосконалення; рівень конкуренції виступає вирішальною характеристикою ринку; взаємодія між суб'єктами у поєднанні конкуренції та кооперації дозволяє виокремити нове поняття «конкуренція», яке дозволяє частково нівелювати вплив негативних ринкових екстерналій. Змісту потенціалу дозволив визначити його сутність як взаємодію ресурсів, можливостей, ключових компетенцій, резервів, які використовуються або можуть бути використана для досягнення обраних цілей. Аналізуючи зміст окремих дефініцій поняття «конкурентний потенціал» було виокремлено його ключові визначення: він виступає множиною використаних та невикористаних можливостей підприємства, інструментом порівняння суб'єктів господарювання, об'єднує комплекс ресурсів, дозволяє ефективно конкурувати шляхом задоволення потреб споживачів та отримувати конкурентні переваги для досягнення цілей, що також дозволяє забезпечувати адаптацію до змін зовнішнього середовища. Для виокремлення сфер конкурентного потенціалу, які відображають взаємодію підприємства із зовнішнім середовищем, було використано методологію побудови кілець Ейлера, в результаті чого запропоновано: сфери потенційного конкурентного потенціалу для існуючих та майбутніх ринків, використаного конкурентного потенціалу та сферу невикористаних резервів. Ефективність конкурентного потенціалу запропонували оцінювати як співвідношення площі використаної сфери до загальної.

No abstract

No abstract

The article aims at identifying promising directions for managing the competitive, innovative and investment behavior of agricultural enterprises, immanent to the general trends in the global economy performance, based on the studies in the evolution of the sustainable development paradigm. The analysis is based on the hypothesis that mitigating the impact of global challenges in the agricultural sector, associated with industrialization processes, as well as ensuring the growth of production efficiency and competitive potential, requires the sustainable development paradigm to be implemented in the activities of agricultural enterprises, thus ensuring the harmonious development of the following interrelated components: the economic, social and environmental ones. Having assessed the degree of their balance, we have discovered insufficient development of the social component, which hinders the development of human capital. It has been proved that building up the social assets of agricultural enterprises and strengthening the competitive potential are closely related to changes in the social subsystem of management. Within its framework, the phenomenon of organizational culture is recognized as a significant factor of indirect impact. The courses of the transformation in the interaction processes between society and business within the framework of the sustainable development paradigm are revealed. The authors come to conclusion that it is necessary to update a company’s mission in accordance with the principles of social responsibility, which implies the involvement of social and environmental aspects in business activities on the basis of interaction among various stakeholders (influence groups). Compliance with the principles of social responsibility positively affects the competitiveness of agribusiness entities in the following areas: improving the image and reputation of brands; increasing sales and consumer loyalty to the company’s products; reducing staff turnover rates; establishing partnership relations with the authorities; facilitating access to the media; increasing investors’ interest.