Львівсько-Волинський вугільний басейн, розташований на території України у межах Волинської височини та Мале Полісся, є одним з найбільших у Європі. Метою нашого дослідження є висвітлення екологічного впливу спустошених ландшафтів вугільних шахт. Зразки едафотопів були зібрані відповідно до існуючих державних стандартів і затверджених методик. Встановлено, що зольність робочих і непрацюючих відвалів різна. Середній вміст золи в породі непрацюючих відвалів становить 79,95%, а в частинках діаметром до 13 мм - 78,22%. У діючих відвалах зольність вуглевмісних частинок є найменшою і коливається в межах 12,5-25,6% (середнє значення 20,08%). Середній вміст золи в діючих відвалах з розмірами частинок породи 1-13 мм становить 86,45%. Середній вміст золи в діючих відвалах з розміром частинок до 1 мм становить 72,25%. Для спонтанного пожежі найбільш відповідальні вугільні породи і породи з розміром частинок до 1 мм. Середній вміст сірки в породі непрацюючих відвалів становить 0,94%. Середній вміст сірки в експлуатованих відвалах з вугільними частинками 1-13 мм становить 1,86%. Найбільш небезпечними з точки зору вмісту сірки, які взаємодіють з іншими компонентами і хімічними елементами і мігрують у навколишнє середовище, є вуглевмісні частинки. Щоб подолати екологічний вплив породних відвалів вугільних шахт, зелені технології повинні бути впроваджені до непрацюючих відвалів. До таких технологій відносяться: біологічна рекультивація, у тому числі лісова і сільськогосподарська вегетативна рекультивація, і моніторинг навколишнього середовища в шахтах.