ДНУ «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами, Київ, Україна Резюме Мета роботи -покращити результати оперативного лікування та скоротити терміни реабілітаційного періоду у жінок з лейоміомою матки, на підставі вивчення та порівняння клінічних результатів методик ушивання матки під час лапароскопічної міомектомії. Матеріали і методи. У дослідженні було задіяно 130 осіб: 100 жінкам-пацієнткам була проведена лапароскопічна міомектомія. Методом простої рандомізації хворих жінок розділили порівну: у 50-тьох із них застосували екстракорпоральний вузловий шов (І-ша група), у 50-тьох -інтракорпоральний безперервний шов(ІІ-га група). Контрольна ІІІ-тя група -30 практично здорових жінок. Клінічне обстеження жінок проводили амбулаторно до та після операції, в умовах стаціонару на момент виписки (2-га доба). Хірургічне втручання здійснювали в умовах стаціонару. Показники тканинної перфузії міометрію та активності запального процесу в зоні хірургічної альтерації вивчались до оперативного втручання за 1 міс. та через 1 міс. після втручання. Ультразвукові ознаки повноцінності репарації міометрію в зоні рубця на матці оцінювали через 3 міс. Оцінку віддаленим наслідкам міомектомії та репродуктивному катамнезу давали через 6 міс та 1 рік. Результати дослідження та їх обговорення. Виявлені нами зміни при вивченні клінічних результатів порівняння методів екстракорпорального накладання вузлових та інтракорпорального безперервного швів на матку впродовж міомектомії вказують, що саме безперервність інтракорпорального шва призводить до збереження мікроциркуляторного русла міометрію, шляхом рівномірного розподілу натягу шовного матеріалу в тканині та рівномірному розподілу тиску шовного матеріалу на тканини в ділянці країв рани, що суттєво знижує тканинну гіпоксію та ішемізацію міометрію в зоні альтерації, сприяє фізіологічній запрограмованій резорбції шовного матеріалу, знижує ризик утворення зон некрозу і не пригнічує клітинного імунітету, на відміну від щільно та нерівномірно зав'язаних швів у разі його екстракорпорального накладання і, як результат, зниження опосередкованої елімінації мікрозгортків крові та інших чинників асептичного запалення в зоні хірургічної альтерації. Висновки. Застосуванням методу екстракорпорального накладання вузлових швів на матку впродовж міомектомії не мало преваг, а у більшості випадків -призводило до збільшення годин оперативного втручання, невиправданої крововтрати та значного розходу шовного матеріалу. Метод інтракорпорального накладання безперервного шва на матку впродовж лапароскопічної міомектомії найбільш раціональний, оскільки має позитивні репродуктивні наслідки (можливість реалізації фертильної функції через 3 місяці після накладання безперервного шва, на відміну від 6-місячного періоду -після застосування методики вузлового шва), мінімальний відсоток ускладнень та значний економічний ефект. Лапароскопічна міомектомія вузлів розмірами 10 см і більше ризикована формуванням значного дефекту стінки матки після операції та суттєвою крововтратою,...