Мета статті – визначення особливостей органної творчості китайських композиторів в контексті її діалогічних відносин з західно-європейською органною музикою в ретроспективно-перспективному дискурсі. Методологія наукової розвідки представляє поєднання історико-культурного, жанрового, стильового та також компаративного методів аналізу, сукупність яких дозволяє визначити особливості побутування китайської органної музики та перспективи її подальшого розвитку. Наукова новизна роботи обумовлена відсутністю музикознавчих робіт, в яких би розглядалася органна творчість китайських композиторів та виконавців всупереч зростаючому інтересу українських дослідників до китайської музичної творчості в цілому. Висновки. Китайська органна музика увійшла до фази активного розвитку у другій половині ХХ століття, у зв’язку з процесом культурної глобалізації та вестерналізації музичної творчості. Стрімкий злет органної культури пов’язаний з появою органа наприкінці ХХ століття у світських закладах Гонконга, Пекіна, Гуанчжоу, Шанхаю, Уханя та інших крупних міст. Знаходячись в річищі світового процесу розвитку органної музичної культури, сучасна китайська органна музика виявляє свої індивідуальні якості, пов’язані з феноменом діалогу культур. Органний фонд китайської музики складається переважно з музичних творів з релігійно-філософським забарвленням, творів ретроспективного напряму, композицій з використанням орієнтального тематичного матеріалу, опусів, в яких органний тембр поєднується з національними китайськими інструментами тощо. Серед китайських композиторів, які пишуть музику для органа називаються Чан Ка-Нін, Челсі Чен, Чень І, Томас Обо Лі, Чен Циган, Мань Чін Ю, Ван Ан-Мін, Куй Дун, Веньчен Цинь, Пей Лунь Віки Чан. Щодо виконавської сфери органної культури Китаю, виділяється постать органістки Юан Шен, яка всіляко підтримує розвиток цього музичного напряму в країні. Разом з тим виказується занепокоєння щодо майбутнього органного виконавства в Китаї, зважаючи на відтік досвідчених китайських кадрів у країни з більш розвиненою органною інфраструктурою та міцнішими органними традиціями.

Купіна Дарина Дмитрівна-кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри історії та теорії музики Дніпропетровської академії музики імені М. Глінки (Дніпро, Україна).

No abstract

The purpose of the article is to determine the genre and stylefeatures of the piano cycle „Serious Variations” by F. Mendelssohn-Bartholdy. The round of specific methods is due to the use of empiricalscientific approaches of observation and generalization. The methodsidentified form a pronounced practical component of the proposedscientific intelligence. The structural and analytical approach allows you toform a sequence of presentation of scientific material, and draw theappropriate conclusions on the features of „Serious Variations”. Using thehistorical-typological approach, the sequence of the development processof the variation genre as a whole is revealed. The novelty of the proposedtopic is determined by the fact that the first analysis of the piano cycle„Serious Variations” by F. Mendelssohn was carried out in the context ofthe historical development of the genre of variations and its stylisticdetermination. Conclusions. Variations for piano occupy a rather modestplace in Mendelssohn’s music compared to the work of other composers.The piano series „Serious Variations” was created by Mendelssohn inaccordance with romantic trends in contemporary composer in a dialoguewith the stylistic features of the Baroque and classical era. The styleguidelines for creating the cycle was the work of L. Beethoven andI.S. Bach. The texture of the work is very “pianistic”, although itinfluences both the orchestral writing and Mendelssohn’s organ music.The dramaturgy of „Serious Variations” is organized in such a way that itclearly senses the movement from Baroque to classical stylistics,manifesting the essence of style modulation within the cycle. The mainfeature of „Serious Variations” on the implementation of which thepianist’s efforts should be aimed at working on this cycle is the stylemultiplicity, which is the main characteristic of musical material and theways of its presentation.

The purpose of the article is to identify the characteristic features ofjazz jam sessions as creative and concert events. The research methods arebased on the use of a number of empirical approaches. The historicalmethod has characterized the periodization of the emergence andpopularity of jam session as an artistic phenomenon. The use of themethod of comparison of jazz jam sessions and jazz concert made itpossible to determine the characteristic features of jams. An appeal toaxiological research methods has identified the most strikingimprovisational solos of leading jazz artists. Of particular importance inthe context of the article are the methods of analysis and synthesis,observation and generalization. It is important to pay attention to the use ofa structural-functional scientific-research method that indicates theeffectiveness of technological and execution processes on jams. Scientificinnovation. The article is about discovering the peculiarities of the jamsession phenomenon and defining the role of interaction between theaudience of improviser listeners and musicians throughout the jams. Theprocesses of development of jazz concerts and improvisations at jamsessions are revealed. Conclusions. The scientific research providedconfirms the fact that system of interactions between musicians amongthemselves and the audience, as well as improvisation of the performers atthe jam sessions is immense and infinite. That is why modern jazz singersand the audience will always strive for its development and understanding.This way is worth starting with repeated listening to improvisation, in theimmediate presence of the jam sessions (both participant and listener).