No abstract

Мета: дослідження біоелектричної активності (БЕА) м’язів — основних стабілізаторів крижово­клубового суглоба (ККС) і вертикальної пози в умовах двохопорного та одноопорного стояння у хворих з дисфункцією ККС порівняно з БЕА цих м’язів у здорових волонтерів. Матеріали та методи. Досліджено 36 практично здорових волонтерів — студентів факультету фізичної культури та 56 пацієнтів з дисфункцією ККС. Критеріями включення пацієнтів були: локалізація болі в ділянці posterior spinae iliaca superior, що іррадіює в пах, сідниці та стегно; анамнез болю більш ніж 3 місяці; безуспішність попереднього консервативного лікування; позитивні мінімум 4 із 6 провокаційних тестів. Критеріями виключення були позитивні тільки 1 або 2 провокаційні тести. В результаті 50 пацієнтів були включені в дослідження. Пацієнтам та волонтерам проводили електроміографічне дослідження м’язів, що стабілізують ККС. Вивчали біоелектричну активність m. erector spinae, m. obliques abdominis externus, m. gluteus medius, m. rectus femoris, m. biceps femoris у положенні двохопорного та одноопорного стояння (тест Stork). Всі волонтери та пацієнти були обстежені рентгенологічно. На отриманих рентгенограмах вимірювали: кут нахилу крижі, кут нахилу таза, кут ротації крижі; ширину суглобових щілин ККС в трьох відділах (вентральному, медіальному та дорсальному). Отримані результати були оброблені статистично. Результати. В результаті кластерного аналізу всі пацієнти з дисфункцією ККС були поділені на 4 кластери. Для 1­го кластера був характерний високий ступінь асиметрії ширини суглобових щілин у вентральному відділі ККС та невеликий в двох остальних відділах,  2­й кластер характеризувався мінімальним ступенем асиметрії ширини суглобових щілин у всіх відділах ККС, 3­й — високим ступенем асиметрії ширини суглобових щілин у медіальному відділі ККС і невеликим у дор­сальному, а 4­й —  високим ступенем асиметрії у дорсальному відділі ККС і невеликим у вентальному та медіальному.  Аналіз попарних відмінностей значень відокремлених показників БЕА м’язів з групою умовної норми в міжах кластерних типів повністю відповідав характеристикам кластерів з позицій дисфункції ККС: найбільше відходження від показників БЕА в нормі мали пацієнти 4­го кластера, наступними були пацієнти 3­го, потім — 1­го кластера. У пацієнтів 2­го кластера відмінностей з нормою виявлено не було. Висновки. За допомогою кластерного аналізу було встановлено, що всі пацієнти були розподілені на чотири рентгенометричні кластери, для кожного з яких були характерні свої рентгенометричні параметри. Найбільш несприятливий прогноз із математичної та біомеханічної точки зору мали пацієнти 1, 3, 4­го рентгенометричних кластерів. У цих пацієнтів була асиметрія ширини суглобових щілин ККС в двох відділах. Найбільші відмінності БЕА м’язів­стабілізаторів ККС з показниками БЕА цих м’язів волонтерів мали пацієнти 4­го кластера, наступними були пацієнти 3­го, потім — 1­го кластера. У пацієнтів 2­го кластера відмінностей БЕА цих м’язів від показників БЕА м’язів волонтерів виявлено не було.

No abstract

Мета: вивчити вплив сторони локалізації болю на біоелектричну активність (БЕА) м’язів, що забезпечують стабільність крижово­клубового суглоба (ККС) під час утримування вертикальної пози при двохопорному й одноопорному стоянні у хворих із дисфункцією ККС залежно від рентгенометричних параметрів крижів та таза. Матеріали та методи. Було досліджено 50 пацієнтів із дисфункцією ККС. Критеріями включення були: локалізація болі в ділянці posterior spinae iliaca superior, що іррадіює в пах, сідниці та стегно; анамнез болю більше ніж 3 місяці; безуспішність попереднього консервативного лікування; позитивні мінімум 4 із 6 провокаційних тестів. Критерієм виключення була наявність  тільки 1 або 2 позитивних провокаційних тестів. Пацієнтам проводили електроміографічне дослідження м’язів, підтримуючих стабільність ККС при двохопорному та одноопорному стоянні (Stork тест). Усі пацієнти були обстежені рентгенологічно. На отриманих рентгенограмах вимірювали: кут нахилу краніальної пластинки крижі; кут нахилу таза; кут ротації крижі; ширину суглобових щілин крижово­клубового суглоба в трьох відділах: вентральному, медіальному та дорсальному. Отримані результати були оброблені статистично. Результати. У результаті кластерного аналізу рентгенометричних параметрів всі пацієнти були розподілені на 4 кластери. У пацієнтів 1­го рентгенометричного кластера при двохопорному стоянні було підвищення біоелектричної активності m. Obliques abdominis externus на стороні, контрлатеральній стороні локалізації болю. У положенні стоячи на одній нозі при локалізації болю на опорній стороні це викликало підвищення БЕА m. Gluteus medius на контрлатеральній стороні. БЕА m. Biceps femoris, m. Rectus femoris підвищувалась на стороні локалізації болю. У пацієнтів 2­го кластера вірогідно змінилась БЕА m. Erector spinae, m. Gluteus medius. Локалізація болю на опорній стороні вірогідно підвищує БЕА цих м’язів на цій стороні. Висновки. БЕА м’язів­стабілізаторів ККС і вертикального положення залежала від сторони локалізації болю в пацієнтів із дисфункцією ККС найбільш сприятливих 1­го та 2­го рентгенометричних кластерів. Локалізація болю вірогідно впливала на показники БЕА m. Obliquus abdominis externus, m.m. Gluteus medius, m. Biceps femoris, m. Rectus femoris у пацієнтів 1­го рентгенометричного кластера и m. Gluteus, m. Erector spinae в пацієнтів 2­го рентгенометричного кластера. У всіх пацієнтів була асиметрична рухомість ККС. БЕА м’язів­стабілізаторів ККС и вертикального положення не залежала від сторони локалізації болю в пацієнтів із дисфункцією ККС найбільш несприятливих 3­го і 4­го рентгенометричних кластерів.

No abstract