Анотація. У статті йдеться про застосування комп'ютерних технологій у системі сучасної освіти. Доведено, що дистанційні технології дозволяють розширити можливості очної освіти, збільшивши взаємну доступність віддалених студентів, викладачів, спеціалістів, а також інформаційних масивів і, що особливо специфічно,-віртуальних освітніх об'єктів. Дистанційна освіта-це практика, яка поєднує викладача, студента, а також джерела, розміщені в різних географічних регіонах, за допомогою спеціальної технології, що дозволяє здійснювати взаємодію. З'ясовано, що поява дистанційної освіти не є випадковою, це закономірний етап розвитку та адаптації освіти до сучасності, що є перспективним засобом отримання знань різними категоріями студентів. Досвід сучасного дистанційного навчання показує його величезні переваги, адже основною ціллю віртуальної освіти, як і освіти взагалі, є виявлення та досягнення людиною свого призначення у реальному світі, який поєднується з його віртуальними та іншими можливостями. Встановлено, що з появою дистанційної освіти теоретична педагогіка та освітня практика збагатилися новими поняттями та термінологією. Поєднання новітніх інформаційних технологій, сучасного програмного забезпечення та участь викладача є запорукою здобуття якісної вищої освіти. З'ясовано, що використання комп'ютерних технологій у дистанційному навчанні підвищує комп'ютерну грамотність працівників освіти, сприяє збільшенню кількості користувачів глобальної мережі Інтернет та використанню її інформаційних ресурсів для навчання, що є безумовно позитивним моментом у розвитку України. Ключові слова: дистанційна освіта, віртуальний клас, освітній процес, електронні видання, комп'ютерні навчальні системи.
