The aim: Improving the effects of pregnancy on the fetus and newborn through early diagnosis and timely comprehensive therapy of pregnant women with intrahepatic cholestasis. Materials and methods: We have conducted a complex examination of 60 women who got pregnant owing to assisted reproductive technologies, with concomitant intrahepatic cholestasis, and 20 practically healthy women with a physiological course of pregnancy and labor (reference group), aged between 18 and 42. The research did not involve pregnant women with chronic liver diseases, viral hepatitis, skin diseases. Womens who underwent the suggested complex drug therapy with Ursofalc, L-arginine and Omega 3, with peroral administration for 14 days according to the following scheme: Ursofalc – 250 mg once a day, L-arginine – 5 ml 3 times a day, Omega 3 – 1 capsule a day. The complex examination of pregnant women with IHC was conducted before and after treatment. We analyzed the data of anamnesis, carried out anthropometric measurements, clinical biochemical examinations of the women with IHC, including the measurement of the levels of alanine aminotransferase, aspartate aminotransferase, total and direct bilirubin, total and placental alkaline phosphatase, leucine aminopeptidase, 5’-nucleotidase, cholic, deoxycholic and chenodeoxycholic acids as wells as their total level. Results: Almost 40 % of women with intrahepatic cholestasis gave birth to babies with asphyxia, including severe one in 11.1 % of cases, 1/3 of the newborns were premature, 40% had signs of hypotrophy, and 66.7 % experienced a disturbed course of early neonatal adaptation. There was also a higher level of perinatal mortality. The newborns from women who had undergone the suggested complex therapy presented no cases of hypotrophy, prenatal infection or cerebral circulation disorder. Conclusions: Thus, functional hepatic disorders in women with infertility play a certain role in the carrying of pregnancy after ART, in the development of pregnancy complications and adverse consequences for women and their newborns. The conducted research shows that early diagnosis and timely complex therapy of pregnant women with intrahepatic cholestasis makes it possible to influence the pathogenesis of perinatal complications and improve the consequences of pregnancy for the fetus and the newborn.

Intrahepatic cholestasis of pregnancy (idiopathic jaundice of pregnancy, recurrent familial jaundice of pregnancy) is a benign familial disease manifesting itself in the gestational period in itching and (or) jaundice. As a rule, the disease is observed in the 3rd trimester of pregnancy, that is in the 28th-30th week, and may disappear by itself a few days after labor and recur during future pregnancies.The aim of this research is to study the role and factors of vascular homeostasis regulation in women with infertility treated with assisted reproductive technologies (ART) and with concomitant intrahepatic cholestasis. Intrahepatic cholestasis is characterized by the damage of endothelial cells of hepatic sinusoids, changes in the intrahepatic hemodynamics, increased production of cytokines and free radicals. The processes of angiogenesis in the liver are also closely connected with the functional capacity of endothelium. The L-arginine level in blood was measured using the photometric method based. The homocysteine level was measured by the enzymatic cycling method. To measure the level of placental growth factor (PGF) in blood plasma samples, we used the immunochemical method.The research has found especially severe complications in the course of pregnancy after ART in those women with intrahepatic cholestasis whose placentas developed under the conditions of endothelial dysfunction from the very beginning of pregnancy.So, these factors may be early prognostic markers of severe obstetrical and perinatal disorders in women with induced pregnancy and hepatobiliary disorders.

Мета дослідження – вивчити особливості гормонального гомеостазу жінок із безпліддям після застосування допоміжних репродуктивних технологій та внутрішньопечінковим холестазом. Матеріал і методи. Проведено вивчення гормонального профілю 30 пацієнток із внутрішньопечінковим холестазом (група 1), 30 – з безпліддям без внутрішньопечінкового холестазу (група 2) і 20 жінок контрольної групи. Визначення гормонів сироватки крові здійснювали за допомогою стандартних наборів для імунорадіометричного визначення. Результати. Важливе значення для оцінки репродуктивної функції мають не тільки абсолютні величини ФСГ та ЛГ, а й їх збалансованість. При порівняльному аналізі співвідношення ЛГ/ФСГ у жінок з безпліддям та пацієнток контрольної групи в динаміці МЦ достовірне зростання показника було зареєстроване у жінок основних груп у фолікулінову фазу МЦ ((1,91±0,08) МО/л у пацієнток з гепатобіліарними порушеннями проти (1,47±0,06) та (1,19±0,08) МО/л у жінок 2-ї та контрольної груп відповідно, р<0,05). Рівень ПРЛ, за нашими спостереженнями, був достовірно підвищеним у пацієнток 1-ї групи, порівняно з жінками контрольної групи ((9,11±0,18) проти (8,43±0,22) нг/мл, р<0,05). Середнє значення рівня Е2 у сироватці крові пацієнток з безпліддям на 5-й день МЦ достовірно перевищувало відповідне значення жінок контрольної групи (р<0,05). Середній рівень П на 21-й день МЦ у жінок 1-ї та 2-ї груп був достовірно знижений, порівняно з пацієнтками контрольної групи (р<0,05), причому за наявності внутрішньопечінкового холестазу рівень П був достовірно зниженим і відносно показника жінок з безпліддям без ознак таких порушень (р<0,05). Рівень Тв у жінок з безпліддям обох основних груп суттєво перевищував такий у пацієнток контрольної групи (р<0,05). У жінок з безпліддям після застосування допоміжних репродуктивних технологій і наявністю внутрішньопечінкового холестазу відмічені більш виражені ознаки загрози переривання вагітності на тлі дисбалансу прогестеронів та естрогенів у бік гіперестрогенії, що доведено результатами досліджень рівня гормонів у крові (зниження співвідношення прогестерон/естрадіол до (3,1±0,21) проти (6,74±0,87) МО/л у вагітних з непліддям після ДРТ без патології печінки, р<0,05). Висновки. Отже, при дослідженні гормонального статусу у жінок з безпліддям та захворюваннями гепатобіліарної системи встановлено дисбаланс гонадотропних та статевих гормонів, який вказує на певну прогестеронову недостатність, ознаки гіперестрогенемії, гіперандрогенемії та гіперпролактинемії й більш виражені ознаки загрози переривання вагітності.

Мета дослідження – з’ясувати роль порушень гепатобіліарної системи у виникненні акушерських і перинатальних ускладнень у жінок з вагітністю після застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Матеріали та методи. Проаналізовано 260 амбулаторних карт жінок, які звернулись із приводу лікування безпліддя і яким було призначено та проведено застосування програми ДРТ (запліднення in vitro). Із 260 розпочатих циклів вагітність настала у 56 (21,8 %) жінок (основна група). 30 жінок, вагітність у яких настала без застосування ДРТ, склали контрольну групу. Результати дослідження та їх обговорення. Захворювання печінки та жовчовивідних шляхів займають важливе місце серед екстрагенітальної патології у вагітних і досить часто сприяють розвитку акушерської патології. Вагітність, що настала після використання допоміжних репродуктивних технологій на фоні масивної гормональної підтримки, може призвести до тяжких необоротних змін гепатобіліарної системи. Проведений ретроспективний аналіз встановив, що вагітність після ДРТ у жінок із внутрішньопечінковим холестазом має свої особливості: суттєво вища частота викиднів та завмерлих вагітностей, загрози передчасних пологів, ранніх гестозів, прееклампсії тяжкого ступеня та затримки росту плода. Майже 40 % дітей народились у стані асфіксії, причому в 11,1 % відмічено тяжкий її ступінь, третина цих дітей була недоношеною, і 40,0 % мали ознаки гіпотрофії, а у 66,7 % дітей був порушений перебіг ранньої неонатальної адаптації. Вищою була і перинатальна смертність. Висновки. Вагітність після ДРТ у жінок з внутрішньопечінковим холестазом має свої особливості: суттєво вища частота викиднів та завмерлих вагітностей, загрози передчасних пологів, ранніх гестозів, прееклампсії тяжкого ступеня та затримки росту плода, що потребують детальнішого дослідження для розробки патогенетично обґрунтованої системи лікувально-профілактичних заходів.

No abstract