Мета роботи. У сучасних умовах іммобілізація лікарських засобів на полімерних носіях набуває все більшого значення, що пов'язане з вимогами до зменшення токсичності та пролонгації дії препаратів. Відома іммобілізація сульфаніламідних препаратів на стиромалі, метакрилатних полімерних матрицях, де фармакологічно активний сульфаніламід легко вивільняється з полімеру при застосуванні, в результаті кислотного гідролізу. Разом з тим спостерігається, що іммобілізовані сульфаніламіди, отримані на основі амінометильованого співполімеру стиролу з дивінілбензолом, незважаючи на стійкість до гідролізу, зберігають антибактеріальні властивості. З метою розширення прикладів ковалентної іммобілізації сульфаніламідів нами синтезовані 4-амінофенілсульфонаміди на гранульній і волокнистій формах співполімерів стиролу з дивінілбензолом через місткову групу SO 2 . Матеріали і методи. Як вихідну сировину використано макропористий гранульний співполімер стиролу з дивінілбензолом і сульфовані волокнисті форми прищепленого до поліпропіленової нитки співполімеру стиролу з дивінілбензолом. Сульфохлоруванням цих співполімерів отримано полімерні сульфохлориди, які використовували в реакції з 4-амінофенілсульфонамідом. Антибактеріальні властивості матеріалу досліджені за визначенням зон пригнічення росту тест-мікроорганізмів E.coli К-12 на поживному середовищі. Результати й обговорення. Будову синтезованих іммобілізованих 4-амінофенілсульфонамідів доведено методом ІЧ спектроскопії. Показано, що такі матеріали проявляють виражені антибактеріальні властивості щодо тест-культури мікроорганізмів E. coli К-12, незважаючи на їхню стійкість до гідролізу. Висновки. Зроблено припущення, що гідроліз матеріалів перебігає при специфічному ферментативному каталізі на поживному середовищі виділенням 4-амінофенілсульфонаміду.Ключові слова: іммобілізація; 4-амінофенілсульфонамід; антибактеріальні властивості; гідроліз; співполімер стиролу з дивінілбензолом; сульфаніламід.Вступ. Іммобілізація лікарських препаратів на по-лімерних носіях за рахунок утворення ковалентних зв'язків останнім часом здобуває великого значення. Це пов'язано з вимогами, які висувають до сучасних лікарських препаратів, пролонгації їхньої дії, змен-шення токсичності за рахунок підтримки стаціонарної терапевтичної концентрації в крові.Методи іммобілізації полягають у створенні ко-валентного зв'язку між фармакологічно активною речовиною та полімером через містковий фраг-мент. Повідомляється про іммобілізацію антибіо-тиків:-доксицикліну на співполімері акриламіду та 2-аміноетилметакрилату [1]. Отримані полімерні ке-тимінові похідні доксицикліну в 2,5 раза менш токсич-ні, ніж доксициклін, і мають високу активність віднос-но S. aureus і E. coli. Вони перспективні для застосу-вання при трансплантації органів, що нерідко супро-воджується бактеріальними інфекціями; -ванкоміцину, прищепленого до полі(β-L-молочної кислоти) [2]. Встановлена його висока активність щодо мікроорганізмів S. aureus. Проводяться фармакологічні випробування щодо лікування інфікованих ран у вигляді перев'язувального матері...