Syndrome of persistent inflammation, the immune suppression and catabolism in surgery

Формула ентерального харчування у хворих на тяжкий гострий панкреатит Резюме. Незважаючи на відсутність спеціальної терапії хворих на гострий панкреатит, останні досягнення, які використовують неспецифічні ранні методи лікування, призвели до покращення наслідків. Ці результати отримані з досліджень із застосуванням регідратації, аналгезії, профілактичних антибіотиків та обмеження ендоскопічної ретроградної холангіопанкреатографії у пацієнтів із супутнім гострим холангітом. Проте найпомітніше і послідовне покращення результатів пацієнтів за останнє десятиріччя було відзначено у дослідженнях, що вивчали використання штучного харчування, як ентерального, так і парентерального, у пацієнтів із гострим панкреатитом. Наявні дані, з огляду на сучасний стан патофізіології гострого панкреатиту, підкреслюють, що харчова підтримка з відповідними поживними добавками є ключовим елементом для обмеження місцевого запалення та запобігання або лікування панкреатит-асоційованих ускладнень. Даний огляд літератури, отриманої з бази Pubmed, зосереджується на останніх досягненнях щодо оптимальної стратегії ентерального харчування у хворих на тяжкий гострий панкреатит, а також ролі харчових добавок, таких як пробіотики, пребіотики, синбіотики, глутамін, аргінін, омега-3 жирні кислоти та вітаміни, для оцінки покращення результатів лікування цих пацієнтів і перспективи подальших досліджень.

recovery protocols, further trials are required to investigate the role of surgery for different CP phenotypes, timing of surgery and in defining the role of surgery in relation to endotherapy.

Харчування є істотною частиною у лікування хворих на гострий панкреатит. Очевидно, у легких та середньої тяжкості випадках нема необхідності застосовувати штучні методи харчування, навпаки, рекомендовано розпочати пероральне приймання їжі. Проте вид харчування і терміни його початку ще обговорюються. Якщо ж стан пацієнта тяжкий, доцільно розпочати ентеральне харчування, яке зменшує ризик приєднання інфекції, тривалість перебування в стаціонарі, смертність. Парентеральне харчування призначають лише, якщо ентеральне неможливе. Однак залишаються дискусійними, який вид харчування застосовувати краще, ефективніший шлях, а також правильний алгоритм дій при цьому. Огляд літератури присвячений розгляду усіх цих питань. Підсумовуючи, можна стверджувати про необхідність проведення більшої кількості досліджень із питання харчування у пацієнтів із гострим панкреатитом.

Завдяки прогресу в галузі інтенсивної терапії рівень виживання тяжкохворих пацієнтів різко покращився. На теперішній час багатьох пацієнтів виписують з відділень інтенсивної терапії. Проте у частини таких хворих розвивається хронічний критичний стан, який характеризується постійним слабким запаленням, пригніченням імунітету і м’язовим виснаженням. У 2012 році цей стан був описаний як синдром стійкого запалення, імуносупресії і катаболізму, який може виникати після тяжкої травми і опіків, сепсису, некротичного панкреатиту. Мета – висвітлення сучасних поглядів на механізми розвитку синдрому стійкого запалення, імуносупресії і катаболізму. Матеріал і методи. Пошук літературних джерел проводився за базою MEDLINE. Результати. Розмноження мієлоїдних клітин-супресорів, дисрегуляція у вродженому і адаптивному імунітеті, розвиток саркопенії є основними патофізіологічними механізмами хронічного критичного стану після тяжких запальних процесів. Висновок. Синдром стійкого запалення, імуносупресії і катаболізму забезпечує пояснення основних патофізіологічних механізмів при хронічному критичному стані. Це є підґрунтям для визначення патогенетично спрямованого лікування, яке повинно бути багатомодальним і фокусуватися на перериванні циклу запалення/імуносупресії.