Aim: to study the dynamics of the structural and functional state of the skeletal system, vitamin D3 content in patients with primary hyperparathyroidism (PHPT) during treatment, depending on age, duration of the disease, variant of menstrual function, development of recommendations for the prevention and treatment of endocrine osteoporosis. Material and research methods: 12 women with a bone form of PHPT were examined. To study the dynamics of the structural and functional state of the skeletal system, all patients were divided into two groups. Patients in the 1st group noted changes in gait, pain in the feet. In patients of the 2nd group there was loosening and loss of teeth, bone pain. During the illness, everyone had a decrease in body weight and a decrease in growth. In all patients of the 1st and 2nd groups, multiple fractures of the ribs and ilium were noted. All patients of the 2nd group showed arterial hypertension. The study found that the actual calcium intake was less than WHO recommended. There was a decrease in the level of vitamin D3 total in the blood serum of patients in both groups. In women of the 2nd group, the availability of vitamin D3 was significantly lower than in the 1st group patients (p <0.05). The examined women of both groups showed hypercalcemia, an increase in parathyroid hormone, urinary hydroxyproline excretion, osteoporosis diagnosed by X-ray morphometry, ultrasound osteodensitometry, and the FRAX algorithm. All women underwent surgical treatment – removal of parathyroid adenoma. In the postoperative period, patients received calcitriol and calcium preparations. An X-ray examination determined the consolidation of fractures of the ribs and iliac bones. The restoration of bone structure was slower in patients of the 2nd group. Recommendations on the prevention and treatment of endocrine osteoporosis відбувалось повільніше у хворих 2-ї групи. Розроблено рекомендації щодо профілактики та лікування ендокринного остеопорозу у хворих з патологією паращитовидних залоз (ПЩЗ). Висновки: 1. Остеопороз у жінок старших вікових груп, хворих на первинний гіперпаратиреоз, проявляється тяжким перебігом, супроводжується більшою кількістю переломів кісток, виразнішою та ранньою маніфестацією захворювання. 2. Серед причин розвитку та активного прогресування остеопоротичного процесу в жінок старших вікових груп, хворих на первинний гіперпаратиреоз, крім гіперсекреції паратиреоїдного гормону, слід розглядати тривалість менопаузи, а також дефіцит вітаміну D3, підвищене руйнування колагену в кістці, про що свідчить збільшення екскреції оксипроліну (р < 0,05). 3. З метою запобігання розвитку та прогресування остеопоротичного процесу в жінок різних вікових груп обов’язкове моніторування результатів алгоритму FRAX, показників рентгенморфометрії скелета, остеоденситометрії, кальцієвого балансу вже на етапі діагностики патології паращитовидних залоз. Kлючові слова: паращитовидні залози, первинний гіперпаратиреоз, вітамін D3 total, алгоритм FRAX, ендокринний остеопороз, профілактика, лікування. Для цитування: Терехова ГМ. Особливості клінічного перебігу ендокринного остеопорозу у хворих на первинний гіперпаратиреоз різного віку. Журнал Національної академії медичних наук України. 2019;25(4).423–30.

На сьогодні існує науково-клінічний консенсус стосовно алгоритму діагностики та лікування вузлової патології щитоподібної залози (ЩЗ). Разом із тим, є низка дискусійних питань щодо динамічного спо- стереження за доброякісними вузлами (зокрема переліку методів та періодичності обстеження). Особливо це стосується тактики ведення пацієнтів із фактором опромінення в анамнезі, який може відігравати істотну роль в ініціації та розвитку тиреоїдного вузла. Мета: ретроспективний аналіз результатів довготривалого спостереження цитологічно підтвердженого вузлового зоба в осіб, які зазнали радіаційного опромінення внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС). Матеріал і методи: серед 13243 осіб з областей радіаційного контролю, які протягом 1998-2000 рр. пройшли перший цикл епідеміологічного когортного обстеження ЩЗ в рамках Українсько-Американського тиреоїдного проєкту, була відібрана група зі 122 осіб із виявленою і цитологічно підтвердженою доброякісною одновузловою патологією ЩЗ розміром >1 см, яка відповідає категорії «вузловий зоб». Вік суб’єктів на момент аварії на ЧАЕС складав 0-18 років (середній вік: 9,82±0,38 року), на момент виявлення вузлової патології — 13-31 рік (середній вік: 23,43±0,40 року); серед них було 33 жінки та 89 чоловіків. Розподіл за дозою опромінення ЩЗ був таким: 72 особи (59,0% від загальної кількості) — <0,3 Гр, 34 особи (27,9%) — від 0,3 до 1,0 Гр і 14 осіб (11,5%) — >1,0 Гр, у 2 осіб (1,6%) — дані відсутні. Скринінгові обстеження згідно з протоколом, які проводили кожні 2-3 роки з 1998 по 2015 рр., пройшли: 2-й — 119, 3-й — 114, 4-й — 100, 5-й — 88 і 6-й — 101 особа. За наявності показань проводили тонкоголкову аспіраційну пункційну біопсію (ТАПБ) вузлів ЩЗ, за необхідності — хірургічне лікування. Виконано аналіз ультразвукових характеристик вузлових утворень ЩЗ (кількість, розмір, локалізація та тип) і результатів лабораторних досліджень рівнів тиреотропного гормону (ТТГ), вільного тироксину (ВТ4), антитіл до тиреопероксидази (АТПО), антитіл до тиреоглобуліну (АТТГ) та тиреоглобуліну (ТГ). Результати. Гормональні дослідження показали, що на момент виявлення вузлового зоба в переважної більшості осіб (91%) рівень ТТГ був у межах референтних значень; у 99 осіб (81%) рівень АТПО не перевищував показники норми; у 23 осіб (19%) виявлено підвищення рівня АТПО; у 101 особи (83%) базальний рівень ТГ був у межах норми. Надалі суттєвих змін гормонального стану суб’єктів не спостерігалося. Попри збільшення кількості пацієнтів (11 на 4-му циклі проти 2 на 1-му) з низькими показниками ТТГ (0-0,29 мМОд/л) рівень ВТ4 був у межах референтних значень. За даними ультразвукового дослідження (УЗД) під час першого циклу солідні утворення склали 82,8%, кістозні — 4,1% і комбіновані — 11,5%. Надалі у частини пацієнтів діагностували багатовузловий зоб, відсоток якого поступово і вірогідно зростав: на 6 циклі в 50% осіб було виявлено по 2-4 вузли. Протягом обстеження об’єм вузлів ЩЗ зменшився на >50% у 26 осіб, зменшився на 10-50% у 8 осіб, зменшився <10% у 6 осіб, збільшився на 10-50% у 8 осіб, збільшився на >50% у 41 особи; вузол зник у 7 осіб. Було прооперовано 11 пацієнтів: 4 випадки фолікулярної аденоми, 4 випадки багатовузлового зоба і 3 випадки одновузлового зоба. Висновки: Серед переважної більшості пацієнтів із цитологічно підтвердженим одновузловим зобом спостерігалася його трансформація в багатовузловий, а в 40% осіб первинний вузол збільшився на >50%. Серед 11 пацієнтів із цитологічно підтвердженим зобом і прооперованих у процесі спостереження не було виявлено злоякісних пухлин ЩЗ, однак у частини з них у позавузловій тканині ЩЗ було виявлено вузлову трансформацію та гіперпластичні зміни (за даними післяопераційного гістологічного дослідження).

У цій статті автори виклали й прокоментували основні положення нових рекомендацій щодо обстеження й лікування хворих з аміодарон-асоційованою патологією щитоподібної залози. Їх текст розбитий тематично на підрозділи (клінічні дослідження, діагностика, підходи до корекції). При цьому спочатку йде текст з літературними посиланнями, що підводить до рекомендацій, які викладені за рівнем доказовості.

Проведено аналіз медичної наукової літератури та ретроспективний аналіз медичної документації хворих, які перебували в клініці ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України» з метою дослідження тиреоїдної патології у хворих на акромегалію. За даними міжнародних досліджень, найбільшу частку в структурі тиреоїдної патології хворих на акромегалію становить багатовузловий зоб, а частота випадків раку щитоподібної залози (ЩЗ) перебуває в межах від 3 до 12,5 %. Серед хворих на акромегалію, які лікувались у клініці інституту, патологія ЩЗ спостерігалась у 97,7 % пацієнтів, при цьому частка багатовузлового зоба дорівнювала 51,2 %, автоімунного тиреоїдиту — 13,9 %, раку ЩЗ — 4,6 %. З цього випливає висновок щодо необхідності постійного моніторингу стану ЩЗ у хворих на акромегалію для своєчасної діагностики та лікування, особливо це стосується ризику розвитку раку ЩЗ.

Клінічна тиреоїдологія/Clinical Thyroidology/ VIII. Тиреотоксикоз і вагітність Питання 49. Які причини тиреотоксикозу у вагіт них?Тиреотоксикоз -клінічний синдром посиленого метаболізму й гіперактивності, що виникає в результаті впливу супрафізіологічних доз тиреоїдних гормонів на організм. Найпоширенішою причиною тиреотоксикозу є гіперфункція щитоподібної залози (ЩЗ) (гіпертиреоз). Найчастішою причиною гіпертиреозу в жінок дітородного віку є автоімунна хвороба Грейвса (ХГ), що в 0,4-1,0 % жінок наявна до вагітності й у близько 0,2 % жінок виникає під час вагітності [2].Менш поширеними неавтоімунними причинами гіпертиреозу під час вагітності є токсичний багатовузловий зоб і токсична аденома. Менш поширеними причинами тиреотоксикозу вагітних є підгострий больовий чи безбольовий тиреоїдит із пасивним вивільненням тиреоїдних гормонів з ураженої ЩЗ. До рідкісних причин належить низка інших станів, таких як: аденома гіпофіза, що секретує тиреотропний гормон (ТТГ) [3], struma ovarii [4], функціональні метастази раку ЩЗ чи гермінативні мутації рецептора ТТГ [5]. Також причиною тиреотоксикозу може бути передозування чи самовільне вживання препаратів тиреоїдних гормонів.