No abstract

Досліджено роль міжнародних неурядових організацій у сфері захисту прав людини в Україні, особливо в контексті війни, котра зараз відбувається на Сході України. Дослідження охоплює результати діяльності Міжнародної федерації прав людини, Міжнародної амністії, Human Rights Watch, Міжнародний комітет Організації Червоного Хреста та інших неурядових організацій, що привертають увагу громадян та урядів з усього світу до порушень прав людини та норм міжнародного гуманітарного права у зоні конфлікту. Відзначено, що діяльність неурядових інституцій у вирішенні цієї проблеми є ефективною, впливає на врегулювання проблеми порушення прав людини та необхідність вирішення цього питання на урядовому та громадському рівнях. Наголошено, що роль міжнародних неурядових інституцій в українському суспільстві зростає, їхня діяльність впливає на вирішення порушень сфері захисту прав людини в умовах російсько-українського конфлікту, зокрема, вони допомагають жертвам як серед цивільного населення, так і серед військовослужбовців, пораненим особам, військовополоненим, цивільному населенню на окупованій території. Ключові слова: міжнародні неурядові організації, захист прав людини, російсько-український конфлікт, внутрішньо переміщені особи, біженці.

No abstract

The article deals with bilateral Russia and Ukraine power relations, urgent questions of their cooperation and form of realization of large Russia foreign economic projects. The separation of bilateral Ukrainian-Russian relations in the energy sector is quite conditional, the authors have studied. Because they are objectively inscribed in the relations of both countries with a third party – first of all, European countries as consumers of energy resources transported through the territory of Ukraine. Thus, both from the point of view of the technological chain (producer-transit-consumer) and from the economic point of view (seller-provider of transportation services-buyer), these relations should be considered in a tripartite format. It tries to determine possible threats of Ukraine’s national security in the context of Russia foreign power strategy realization. Ukrainian-Russian relations in the energy sector are quite dynamic, but cannot be assessed unambiguously due to the presence of a combination of positive and negative factors and trends. They largely depend on the general state of relations between the two capitals, and sometimes have a decisive influence on them. It has been investigated that the weaknesses of the Ukrainian energy sector since independence in 1991 shed light on the fundamental link between energy security and national security. From the point of view of global energy processes, one should take into account the favorable geopolitical and geographical position of Ukraine and its related role as a transit state. The integration of the Ukrainian energy system into the European one is a component of Ukraine’s strategic goal of joining the EU. Ukraine has a sufficiently strong and developed gas, oil and electricity networks, connected to the transport networks of the EU and CIS countries: Russia, Moldova, Belarus, Poland, Slovakia, Hungary, Romania, which allows it to participate in the formation of European energy policy and common energy market, play an important role in energy cooperation between the CIS and the EU.

Розглянуто особливості реалізації державної політики історичної пам’яті як чинника консолідації українського суспільства. В Україні акцентування на розбіжностях у ставленні до трагічних сторінок минулого (голодомор, український визвольний рух) призвело до загострення суспільних конфліктів, поглибило лінії розколів та протистоянь у суспільстві. Наголошується, що політичний контекст національної пам’яті не є лише контекстом внутрішньополітичної боротьби, він поширюється на міждержавні відносини, впливає на прикордонну співпрацю. Доведено, що політика пам’яті має бути скерована на збереження суспільної стабільності, повинна сприяти пошуку інтегративних компонентів суспільного розвитку, знімати з порядку денного надмірну політизацію історичних подій та попереджати загострення суспільних протиріч, узгоджувати регіональне бачення історичного минулого із загальнонаціональним. Із розвитком інформаційних та комунікативних технологій «управління історичною пам’яттю» стає невід’ємною складовою політичного менеджменту, потужним засобом впливу на масову свідомість, інструментом легітимізації державних та наддержавних утворень. Зазначається, що ставлення суспільства до подій та постатей минулого часто змінюється, найчастіше спільноти коригують своє ставлення для того, щоб мати можливість опертися на нього у вирішенні актуальних завдань сьогодення або реалізації проектів на майбутнє. Колективні уявлення про ключові історичні події слугують основою групової ідентичності і дозволяють членам цієї групи відрізняти себе від інших, позиціонувати себе за принципом «свій/чужий». Наголошується на важливій ролі та функціях політики пам’яті, яка здатна як сприяти консолідації суспільства навколо загальнозначущих історичних подій, так і збільшити розкол суспільства. Визначаються недоліки та перспективи покращення державного управління у цій сфері.