Авторами статті зроблено спробу дослідити рівень формування професійно-етичної компетентності майбутніх лікарів ветеринарної медицини факультету ветеринарної медицини і біотехнологій Одеського державногоаграрного університету. Розглянуто теоретичні аспекти значення понять «компетенція», «компетентність», «професійно-етична компетентність». Опрацьовано дослідження наукової спільноти у галузі медичної освіти, проблемпсихології у медичній освіті, компетенцій особистісного професійного розвитку лікаря, формування професійно-етичної компетентності та професійно важливих якостей лікаря ветеринарної медицини. Проаналізовано стан формування сучасного етичного комплексу лікаря ветеринарної медицини. Цей аспект є вкрай необхідним у ході формування професійних компетентностей майбутнього лікаря ветеринарної медицини, навчальної діяльності тапрактичної підготовки під час навчання за спеціальності 211 Ветеринарна медицина в Одеському державному аграрному університеті. Автори приділили увагу формуванню моральних аспектів здобувачів вищої освіти ОДАУ, якібазуються, в першу чергу, на загальноприйнятих цінностях, суспільній думці та особистих переконаннях студентів. На основі моральних аспектів починає формуватися професійно-етична компетентність майбутнього лікаряветеринарної медицини, який навчається в ОДАУ. Розроблено анкети з тестовими питаннями з метою перевірки сформованості професійно-етичної компетентності майбутніх лікарів ветеринарної медицини, що навчаються вОДАУ. Основну увагу було приділено вмінням узгоджувати власні інтереси, цілі, мотиви з вимогами та нормами ветеринарних клінік, що є запорукою становлення фахівця – лікаря ветеринарної медицини. Дослідники дійшли довисновку про те, що потрібно посилити знання здобувачів вищої освіти в галузі ветеринарної медицини з професійної етики лікаря ветеринарної медицини в ході лекцій, семінарів, практичних занять, а також під час практики уветеринарних клініках та на тваринницьких фермах.

Анотація. В умовах цифрової революції в економіці та менеджменті відбуваються активні зміни. Стабільні вертикальні бізнес структури замінюють гнучкі горизонтальні організаційні структури. Актуальними стають питання проектного менеджменту. І вже не окремий співробітник, а команда стає базовою ланкою успішних проектів. В цих умовах постає проблема удосконалення роботи проектного менеджера. В статті розглянуто методи підготовки та ефективного управління проектними командами. Зазначено, що широкого розповсюдження набуває неформальна освіта у вигляді коротких бізнес-тренінгів та коуч-сесій. Розглянуто як змінюються функції керівника проекту від традиційного керування до Agile-коучингу. Зазначено, що особливість Agile-коучингу в тому, що керівник безпосередньо бере участь у роботі. Він обирає демократичний стиль керівництва: питає поради у команди, дозволяє команді шукати власне рішення. В такий спосіб поліпшується внутрішня комунікація, зменшується напруга та кількість конфліктних ситуацій, покращується процес виконання проектів. Мислення кожного учасника групи корелюється з цінностями методології гнучкого управління проектами Agile. Підкреслено, що рівень майстерності Agile-коуча залежить від його рівня емоційного інтелекту. Підвищення рівня емоційного інтелекту призводить до покращення здібностей коуча. Розглянутий інструмент має перспективи у сучасному проектному менеджменті. У статті зазначено, що застосування інноваційного гнучкого методу Agile-коучу дозволить організовувати ефективну команду. Професійний Agile-коуч здатен мотивувати гнучкі організаційні структури до успішної реалізації проектів, мотивувати до вивчення нового та допомагає впоратися з опором до нововведень. Саме в умовах невизначеності, багатозадачності, запровадження інноваційних заходів та постійний змін на зміну класичному управлінню в менеджменті має приходити Agile-коучинг управління проектними командами. Ключові слова:проектні команди, управління проектними командами, коучинг, Agile-коуч, компетентність, проект, навчання.

Ключевые слова: отчетность, сегмент, сезонность деятельности, бизнес-процесс Аннотация Предмет. Наличие такой выраженной специфики деятельности организаций, как сезонность, требует повышения объемов раскрытия информации в отчетности для целей удовлетворения потребностей разных групп пользователей и обеспечения понимания такой деятельности. В связи с этим в статье рассматриваются вопросы формирования отчетности по сегментам в сезонных отраслях с позиции процессноориентированного подхода, а также исследуются возможности практического применения предлагаемой системы отчетности. Цели. Модификация процессно-ориентированного подхода к раскрытию информации о сегментах в сезонных отраслях. Методология. Использовались такие методы исследования, как анализ, синтез, систематизация, обобщение. Результаты. На основе анализа современных подходов к формированию отчетности сегментов организаций с сезонным характером деятельности осуществлена модификация процессно-ориентированного подхода к раскрытию информации о сегментах и предложена система отчетности, с помощью которой обеспечивается такое раскрытие информации. Кроме этого, представлена форма комбинированной отчетности по сегментам с учетом сезонности работы и определено ее место в общей системе отчетности организации для целей обеспечения возможностей практического использования. Выводы. Проведенное исследование позволило сделать вывод о необходимости повышения информативности отчетности сегментов организаций с сезонным характером деятельности, что нацелено на обеспечение понимания этой деятельности пользователями отчетности. Представленная система отчетности позволяет раскрывать информацию о деятельности сегментов с учетом сезонности и процессно-ориентированного подхода. Кроме этого, предложенный подход решает проблему недостоверности результатов анализа, базирующегося в настоящее время на обобщенных показателях финансовой отчетности, посредством разграничения показателей по периодам деятельности организации.