Резюме. Цукровий діабет (ЦД) у всьому світі набув масштабів пандемії і кількість хворих продовжує постійно зростати, що стано-вить одну з найбільш вагомих медичних та соціально-економічних проблем. У структурі пізніх ускладнень ЦД синдром діабетичної стопи (СДС) займає лідируючі позиції, призводячи до зростання інвалідизації і смертності хворих цієї групи. Він ускладнює перебіг цукрового діабету в 4,6-25 % пацієнтів, щорічно діагностовано нові випадки ураження в межах 2,2-5,9 % хворих на діабет. Мета дослідження -оцінити ефективність розроблених методів комплексного диференційованого патогенетичного лікуван-ня хворих із синдромом діабетичної стопи. Матеріали і методи. Проаналізовано результати комплексного хірургічного лікування 1716 хворих із синдромом діабетичної стопи. На основі вивчення особливостей перебігу патологічного процесу, мікробіологічних, морфологічних і цитологічних до-сліджень, вивчення центральної та периферичної гемодинаміки нижніх кінцівок, рентгенологічного обстеження розроблено об'єктивні критерії комплексного диференційованого лікування пацієнтів та критерії ефективності проведення хірургічних обробок і малих ампутацій на стопі. Результати досліджень та їх обговорення. Проведені дослідження дозволили ствердити, що при формуванні диференці-йованих підходів до хірургічного лікування гнійно-некротичних уражень нижніх кінцівок на тлі цукрового діабету слід врахову-вати патогенетичну форму діабетичної стопи, глибину та поширення ураження, його топографоанатомічне розташування, характер мікрофлори гнійно-запального вогнища та показники периферичної гемодинаміки кінцівки. З метою збереження нижньої кінцівки при наявності обґрунтованих показань перевагу необхідно надавати одноетапним радикальним хірургічним обробкам та малим ампутаціям стопи. Висновки. Своєчасне та правильне використання комплексних диференційованих патогенетичних схем лікування СДС до-зволяє кількісно та якісно поліпшити лікування вищезазначеної патології, зберегти опірність кінцівки та зменшити кількість високих ампутацій нижніх кінцівок до 9,6 %, а також знизити термін стаціонарного лікування хворих на (5,8±1,4) ліжко-дня, покращити якість життя хворих і їх соціальну адаптацію.Ключові слова: цукровий діабет; синдром діабетичної стопи; комплексне лікування.

Мета. Визначення ефективності реінфузії асцитичної рідини як складової лікування хворих із цирозом печінки (ЦП) за наявності сформованого набрякового синдрому. Матеріали і методи. Проліковано 262 хворих із ЦП. Ретроспективно проаналізовано історії хвороб 48 пацієнтів із ЦП, ускладненим асцитом, які були розподілені на дві групи. До 1-ї групи віднесено 21 (43,8%) хворого, якому було виконано пункцію черевної порожнини та в подальшому проведено доопераційне лікування ЦП. До 2-ї групи віднесено 27 (56,3%) пацієнтів із ЦП та асцитом, яким також виконували пункцію черевної порожнини, але в подальшому застосовували реінфузію асцитичної рідини після її очищення. Результати. Із 21 хворого 1-ї групи протягом трирічного спостереження гарний результат констатовано у 3 (14,3%), задовільний - у 4 (19,0%), незадовільний – у 2 (9,5%). Померли 7 (33,3%) хворих. Із 27 хворих 2-ї групи гарний результат зафіксовано у 12 (44,4%), задовільний - у 7 (25,9%), незадовільний – у 3 (11,1%). Померли 3 (11,1%) хворих. Висновки. Ефективним способом лікування ЦП із сформованим асцитом є реінфузія очищеної асцитичної рідини, що відновлює динаміку лабораторних показників у пацієнтів та покращує перебіг захворювання.

Objective. Determination of efficacy of miniinvasive surgical treatment of portal hypertension (PG) in patients, suffering hepatic cirrhosis (HC) in immediate and late postoperative periods. Маterials and methods. Results of surgical treatment of 200 patients, suffering HC, were analyzed retrospectively: in 102 of them (Group I) HC and gastro-esophageal varices were diagnosed, in 98 (Group II) - HC with PG. Results. There was established, that miniinvasive surgical treatment in volume of the gastric veins embolization, аs well as operations of selective and partial portocaval shunting with the objective to correct a portal hypertension in patients, suffering HC, constitutes effective alternative method of surgical treatment. Conclusion. The decompression operations for portal system in patients with HC prevent the esophago-gastric hemorrhage occurrence in late period of follow-up and guarantee good survival of the patients, suffering compensated and subcompensated hepatic function.

ДВНЗ "Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України" Стан системної мікроциркуляції у хворих із спайковою кишковою непрохідністю залежно від виду операційних втручань Мета роботи: оцінка стану системної мікроциркуляції після різних видів хірургічних втручань при гострій спайковій кишковій непрохідності. Матеріали і методи. Отримано результати лікування 57 хворих на гостру спайкову кишкову непрохідність. Для аналізу стану мікроциркуляторного каналу та механізмів регуляції використовували лазерну доплерівську флоуметрію у хворих залежно від виду операційного втручання. Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що незалежно від типу хірургічного втручання в післяопераційному періоді проявляються зміни кровотоку в периферичних тканинах, а також порушення взаємозв'язку між основними регуляторними механізмами, які можуть впливати на системну перфузію. Найбільш глибокі зміни виявлено при зростанні тяжкості захворювання. Ці зміни можуть впливати на розвиток ускладнень у післяопераційному періоді, ускладнюючи перебіг захворювання. Враховуючи отримані дані, необхідно включити в комплексне лікування хворих із гострою спайковою кишковою непрохідністю препарати, які здатні нормалізувати зміни в мікроциркуляторному руслі.Ключові слова: спайкова кишкова непрохідність; мікроциркуляторне русло; лазерна доплерівська флоуметрія; перфузія перифе-ричних тканин; операційне лікування.

The paper presents comparative data on the effectiveness of complex treatment of acute condyloma of the anogenital region (n = 105). Destruction of genital warts was performed surgically, preceded by immunomodulatory and antiviral systemic therapy and local treatment with antiseptic measures and hyaluronic acid, which continued in the postoperative period. Patients of the first group (n = 70) were added to the complex therapy drug - nitrogen donor L - arginine. Efficacy control consisted of subjective assessment and patient complaints; objective determination of the clinical condition, the course of the postoperative period, assessment of the state of microcirculation; laboratory dynamics of interleukin levels; the presence of recurrence of the disease. The use of nitrogen donor (L-arginine) in complex therapy allows to eliminate subjective symptoms, signs of secondary bacterial contamination in the preoperative period, postoperative pain, post-traumatic stress and to provide a significantly higher rate of epithelization, which optimizes the patient's stay. prognosis for recurrence of AW. The obtained results showed a significantly higher efficiency of complex treatment of acute genital warts of the anogenital region in the group of patients receiving a nitrogen donor L - arginine. In the group of patients receiving L-arginine (n = 70), there were 2 (2,86 %) relapses. In the control (n = 35) group – 3 (8,57 %) (p < 0.05).