The aim – to determine factors that may influence on the occurrence of early postoperative complications (EPC) of surgical myocardial revascularization in patients with stable coronary heart disease and to study the effect of peri­­operative drug therapy. Material and methods. In a single-center study, data from a prospective study of 155 patients with stable coronary heart disease consecutively selected for isolated coronary artery bypass graft surgery (CABG) were analyzed. In total, 84 EPC were registered in 66 patients during the hospital period; 89 patients had no complications. Groups of patients with and without complications were compared according to demographic parameters, risk factors, concomitant diseases, perioperative therapy, features of the CABG operation.Results. Most of the early complications (56 %) were the cases of postoperative atrial fibrillation/flutter. In unifactor analysis, the features of patients with complications in the early postoperative period were the presence of severe diabetes (Р=0.025), obesity of I and II degrees (Р=0.070), left ventricle hypertrophy (median (quartiles) 47.9 (41.8–63.1) g/m2.7 vs 43.6 (36.5–55.2) g/m2.7; Р=0.008), the left atrium increase size (median (quartiles) 4.3 (4.2–4.6) cm vs 4.2 (4.0–4.5) cm; Р=0.068); elevated preoperative level of IL-6 (median (quartiles) 4.1 (3.1–9.0) pg/ml vs 3.2 (2.0–5.1) pg/ml; Р=0.044); the absence of statin therapy in perioperative period (Р<0.001) and a long duration of aortic clamping (median (quartiles) 20 (15–25) min vs 17 (13–23) min; Р=0.049). According to the multivariate analysis, the risk of EPC after CABG was 6.25 times higher among patients who did not take statins in the perioperative period, compared to patients who received high-intensity statins for ≥ 7 days. In patients with severe diabetes, the risk of EPC was 1.96 times higher than in patients with mild diabetes.Conclusions. The presence of severe diabetes and the absence of statin therapy in the perioperative period proved to be independent predictors of the occurrence of EPC. High-intensity statins therapy for ≥ 7 days prior to surgery allowed to reduce the risk of EPC, in particular, post-operative atrial fibrillation/flutter.

The aim: To determine the role of adherence to the guidelines on basic pharmacotherapy in prevention of late major adverse clinical events (MAEs) in patients with stable CAD for three years following isolated CABG. Materials and methods: A prospective single-centre study included 251 consecutive patients with stable CAD (mean age (61±9) years, 218 (86.9%) males), after isolated CABG. In three years MAЕs occurred in 55 (21.9%) patients. The data on pharmacotherapy at follow-up were obtained in 250 patients: 196 (78.4%) patients without MAEs (at scheduled visit) and 54 (21.6%) patients with MAEs (based on in-hospital or archive data). Results: Basic CAD pharmacotherapy after CABG was comparable in MAEs vs. no-MAEs groups, with the vast majority of patients receiving guideline-recommended therapy with angiotensin-converting enzyme inhibitors (ACEII) or angiotensin-II receptors blockers (ARBs), statins and antiplatelet drugs. At three years follow-up, MAEs group, as opposed to no-MAEs group, was characterized by the lower usage of ACEII/ARBs (68.5% vs. 87.2%, respectively; p=0,001) and statins (59.3% vs. 86.7%, respectively; p<0,001), as well as basic triple therapy (ACEII or ARBs/statins/antiplatelet drugs: 35.2% vs. 70.4%, respectively [p<0,001]). Conclusions: At three – year follow-up MAEs in patients with stable CAD after CABG were associated with more frequent discontinuation of previously prescribed basic pharmacotherapy, namely ACEII/ARBs and statins, as well as triple therapy (ACEII/ARBs, statins and antiplatelet drugs).

3 ДНУ «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами, Київ Предиктори виникнення пізніх ускладнень після аортокоронарного шунтування в пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця Мета роботи-визначити фактори, від яких залежить виникнення пізніх ускладнень після операції аортокоронарного шунтування (АКШ) у пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця. Матеріали і методи. В одноцентровому дослідженні проаналізували дані, отримані при клініко-інструментальному обстеженні 155 пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця, послідовно відібраних для операції ізольованого АКШ. Тривалість періоду спостереження за пацієнтами становила 12 місяців з моменту операції АКШ. Загалом діагностовано 29 пізніх ускладнень (3 випадки декомпенсації серцевої недостатності, 3уперше діагностованої фібриляції передсердь (ФП), 4-гострого коронарного синдрому, 11-зниження фракції викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) більше ніж на 10 %, 2-переходу ФП у постійну форму, 2-розвитку гострого інфаркту міокарда та 4 летальних випадки), що виникли у 24 пацієнтів. Групи пацієнтів з ускладненнями і без ускладнень порівнювали за демографічними показниками, факторами ризику, супутніми хворобами, лабораторними показниками, особливостями операції АКШ та післяопераційною медикаментозною терапією. Результати. В однофакторному аналізі особливостями пацієнтів з ускладненнями протягом річного спостереження були наявність ФП в анамнезі, нижча швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) (медіана (квартилі) 55 (44-68) проти 61 (52-74) мл/(хв • 1,73 м 2); р = 0,060), більший розмір лівого передсердя (4,4 (4,3-4,9) проти 4,3 (4,0-4,5) см; р = 0,004), нижча ФВЛШ (47 (37-56) проти 53 (45-58) %; р = 0,033), більший індекс кінцеводіастолічного об'єму (70,4 (58,7-84,8) проти 59,1 (51,2-70,8) см 3 /м 2 ; р = 0,004), післяопераційне застосування антагоністів альдостерону (р = 0,051) та петльових діуретиків (р = 0,007), а також відсутність прийому статинів (р < 0,001). За даними мультиваріантного аналізу, незалежними предикторами виникнення пізніх ускладнень після операції АКШ виявилися гірший показник ШКФ при виписуванні зі стаціонару (відношення шансів (ВШ) 1,366 (95 % довірчий інтервал (ДІ) 1,007-1,853); р = 0,045), післяопераційне застосування петльових діуретиків (ВШ 2,186 (95 % ДІ 1,187-4,024); р = 0,012) та відсутність післяопераційної терапії статинами (ВШ 6,236 (95 % ДІ 2,313-16,809); р < 0,001). Висновки. Більшість зареєстрованих пізніх ускладнень після операції АКШ припадає на випадки погіршення насосної функції лівого шлуночка, появи і прогресування ФП та/або серцевої недостатності. Незалежний зв'язок виникнення пізніх ускладнень зі зниженою функцією нирок, застосуванням петльових діуретиків та відсутністю тривалої терапії статинами потрібно враховувати при призначенні, контролі та корекції лікування в пізній післяопераційний період.

No abstract

No abstract