The work assessed the state of the intestinal microbiocenosis in 52 puerperae at the in whom the pregnancy developed against the background of the metabolic syndrome. The diagnosis of metabolic syndrome was determined according to the criteria approved by the World Health Organization for pregnant women. The state of intestinal microbiocenosis was assessed by a bacteriological examination of feces immediately after delivery. The content of the main representatives of the obligate microflora (bifidobacteria, lactobacilli, native intestinal bacilli, fecal streptococci) and facultative (conditionally pathogenic) microorganisms (representatives of the genus Prоteus, Klebsiella, pathogenic strains of E. coli, Staphylococcus epidermidis, Enterobacter, Citrobacter, Clostridium difficile, Candida fungi) was determined. Cultures were made on appropriate growth media. At the time of birth, all patients of group I showed signs of intestinal microbiocenosis disorder. At the same time, 13 (54.2%) puerperae were diagnosed signs of dysbiosis of II degree, 9 (37.5%) with signs of III degree, which were generally characterized by a significant decrease in the content of the main representatives of obligate microflora (Bifidobacterium, Lactobacillus, Escherichia coli, Fecal streptococci) with simultaneous high contamination of Candida albicans and Clostridium difficile. So, it can be considered as a possible predictor of very early preterm birth in women with MS. In pregnant women with MS, but who gave timely birth (group II), dysbiotic disorders were detected to a lesser extent. Thus, in 13 (46.4%) patients, initial signs of intestinal dysbiosis (first degree) were detected in 4 (14.3%) patients (second degree). In 11 (39.3%) puerperae of group II, microbial indices indicated normal eubiotic ratios.

The study involved clinical and laboratory examination of 54 women with vasomotor menopausal disorders divided into 3 subgroups depending on the duration of symptoms (not more than 12 months, about 3 years, from 5 to 7 years). The control group included 21 patients without vasomotor disorders during the menopausal period. Data from the general and obstetric-gynecological anamnesis and the results of objective and general clinical examinations were analyzed. To assess the state of intestinal microbiocenosis in patients, a bacteriological study of feces was used according to modern methods. In women with menopausal vasomotor disorders, chronic arterial hypertension, overweight, diabetes mellitus, chronic enterocolitis, and chronic pyelonephritis prevailed among somatic diseases. The study also revealed that these patients had a pronounced imbalance of the intensive microbiota, which was characterized by a significant decrease in the main representatives of the obligate microflora (Bifidobacterium, Lactobacillus) and an increase in the number of opportunistic strains (Klebsiella and Clostridiodes difficile). Considering modern concepts, a change in the microbial composition of the intestine may be one of the possible trigger factors for the occurrence of vasomotor menopausal disorders. Further research will clarify the influence of the microbiome on the formation of the pathological menopausal symptom complex and improve the preventive and therapeutic measures in this category of women.

«ТеРАПеВТИчНе ВІКНО» ПРИ МеДИКАМеНТОЗНОМУ лІКУВАННІ ГеНІТОУРИНАРНОГО МеНОПАУЗАльНОГО сИНДРОМУ В жІНОКМета дослідження -вивчити ефективність медикаментозного лікування генітоуринарного менопаузального синдрому в жінок залежно від тривалості його перебігу.Матеріали та методи. Було обстежено 78 жінок віком 48-74 роки з менопаузальними генітоуринарними порушеннями. Пацієнток було розділено на три групи залежно від тривалості менопаузального генітоуринарного синдрому: до 3 років -I група, 3-5 років -II група, більше 5 років -III група. Усім пацієнткам призначали однакову медикаментозну терапію протягом 6 місяців, яка включала естрогенвмісний препарат, фітоуросептик та анксіолітик. Також обов'язково рекомендували дотримуватись певних правил харчування та щоденне виконання прав Кегеля. Усім пацієнткам проводили рутинне клініко-лабораторне обстеження. Ступінь виразності генітоуринарної дисфункції визначали за допомогою індексу вагінального здоров'я за G. Bachmann та шкали D. Barlow. Для визначення стадії стресового нетримання сечі використовували добовий Pad-тест за стандартами ICS.Результати дослідження та їх обговорення. У пацієнток, які страждали від проявів генітоуринарної дисфункції не більше 5 років (I та II групи), виразні атрофічні зміни в піхві були відсутні, проте серед жінок III групи цей показник складав 20,8 %. Середній бал індексу вагінального здоров'я перед лікуванням у I групі був у межах 3,65±0,49, II групі -3,39±0,49, III групі -2,88±0,54. Середній бал суб'єктивної виразності симптомів менопаузальної генітоуринарної дисфункції перед початком лікування у пацієнток I групи становив (1,92±0,56) бала, II групи -(2,36±0,62) бала, III групи -(3,08±0,65) бала. Результати досліджень після завершення лікування продемонстрували значну позитивну клінічну динаміку в жінок I групи, у яких тривалість менопаузальних порушень тривала не більше 3 років.Висновки. Одним із вирішальних факторів ефективності лікування менопаузальних генітоуринарних порушень є фактор часу. Результативність заходів корекції зазначеної патології найкраща, якщо тривалість порушень не більше 3 років. При більших термінах перебігу ефективність лікування зменшується та стає доволі малоефективною.Ключові слова: генітоуринарний менопаузальний синдром; генітоуринарна дисфункція; індекс вагінального здоров'я; нетримання сечі.

Мета дослідження – визначити стан інтестинальної мікробіоти у жінок, які страждають від звичного невиношування вагітності. Матеріали та методи. Було проведено клініко-лабораторне обстеження 53 жінок у віці 21–46 років, яких поділили на 3 групи. До I групи (n=15) увійшли жінки, у яких відбувся другий або третій поспіль мимовільний викидень у терміні гестації до 22 тижнів, до II групи (n=18) – пацієнтки, у яких відбувся один мимовільний викидень у терміні гестації до 22 тижнів, групу контролю (n=20) становили пацієнтки у терміні гестації до 22 тижнів, у яких вагітність перебігала без ускладнень. Усім жінкам проводили комплексне обʼєктивне й загальноклінічне обстеження згідно з вимогами сучасних клінічних протоколів та загальноприйнятих методик. Стан інтестинальної мікробіоти оцінювали шляхом бактеріологічного дослідження фекалій одразу ж після мимовільного переривання вагітності. Посіви проводили на відповідні поживні середовища. Результати дослідження та їх обговорення. У більшості жінок, які страждають від звичного невиношування вагітності, спостерігається виразний дисбаланс інтестинальної мікробіоти, який характеризується значним зменшенням індигенної мікрофлори (Bifidobacterium, Lactobacillus, Escherichia coli, Enterococcus faecium) та посиленим розмноженням таких факультативних мікроорганізмів, як Staphylococcus epidermidis, Proteus, Klebsiella, Clostridium difficile, Candida albicans. Висновки. Подальше поглиблене вивчення та аналіз кореляцій між різними таксономічними групами мікробіоти кишечника, яка є своєрідним індикатором стану макроорганізму, є важливим етапом на шляху визначення тригерних механізмів передчасного переривання вагітності. Отже, оцінка кількісного та якісного складу мікробного пейзажу кишечника може стати обовʼязковою в алгоритмах обстеження жінок з невиношуванням вагітності. Терапевтична ремодуляція інтестинальної мікробіоти (дієтична, медикаментозна) також може стати одним із важливих факторів успішності стратегії профілактики та лікування невиношування вагітності.

<p>Передчасні пологи протягом тривалого часу залишаються невирішеною проблемою сучасного акушерства. Було проведено ретроспективне дослідження 120 випадків передчасних пологів у жінок із нормальною та надмірною вагою. Пологи при терміні 22–27 тижнів відбулись у 5 % жінок, при терміні 28–33 тижні – 35 %, при терміні 34–37 тижнів – 60 %. Передчасні пологи у 45,8 % випадків були проведені через природні пологові шляхи, у 54,2 % – шляхом операції кесаревого розтину.Основними чинниками мимовільних пологів до терміну були передчасне вилиття навколоплідних вод (69,1 %) та істмікоцервікальна недостатність (25,5 %). Переважним показанням до оперативного пологорозродження у вагітних із надмірною вагою стали тяжкі форми прееклампсії (ВР 8,35; 95 % ДІ 1,28–54,45).<br /><br /></p>