Проблематика. Материнка звичайна (Origanum vulgare L.)-ефіроолійна рослина, біологічно активні речовини якої мають протимікробні, противірусні, протипухлинні, ранозагоювальні властивості. Генетичне різноманіття цієї лікарської рослини потребує детального вивчення чутливості її генотипів у культурі in vitro для забезпечення високого рівня ефективності мікроклонального розмноження. Мета. Розробити елементи технології мікроклонального розмноження материнки звичайної через активацію бруньок у культурі in vitro, зокрема дослідити вплив мінерально-вітамінного та вуглеводного складу живильного середовища на мультиплікацію пагонів у різних сортозразків та порівняти морфогенетичний потенціал верхівкових і латеральних бруньок у культурі in vitro. Методика реалізації. Застосовано метод активації бруньок (метод стерильного живцювання). Використано варіанти живильних середовищ із повним та зменшеним удвічі вмістом макро-, мікросолей і вітамінів середовища MS, а також середовища, які різнилися за вуглеводним складом і містили сахарозу (15 або 30 г/л) чи глюкозу (15 або 30 г/л). Реєстрували й аналізували такі показники, як кількість новоутворених пагонів на живець і коефіцієнт розмноження. Результати. Оптимальним у більшості генотипів для новоутворення пагонів як з верхівкових, так і з латеральних бруньок in vitro є середовище MS + 30 г/л глюкози. В середньому по досліду питома кількість пагонів, отриманих із живців із латеральними бруньками, у 1,82 раза перевищувала питому кількість пагонів, отриманих із живців із верхівковими бруньками. Найпродуктивнішим виявився сортозразок Д10, для якого на середовищі MS + 30 г/л глюкози отримано найбільші значення показника кількості новоутворених пагонів (2,9 шт. на живець для верхівкових і 3,7 шт. на живець для латеральних бруньок). Коефіцієнт розмноження для генотипу Д10 на середовищі MS + 30 г/л глюкози становив 14,6 і 19,3 міжвузла на живець відповідно для верхівкових і латеральних бруньок. У середньому по досліду коефіцієнт розмноження живців із латеральними бруньками в 1,47 раза перевищував аналогічний показник для живців із верхівковими бруньками. Висновки. Показано вплив генотипу та складу живильного середовища на ефективність мікроклонального розмноження через активацію верхівкових і латеральних бруньок при стерильному живцюванні материнки звичайної. Серед досліджених варіантів вуглеводного та мінерального складу середовищ найефективнішим був варіант MS + 30 г/л глюкози. Найбільший потенціал до мікроклонального розмноження серед п'яти досліджених сортозразків виявив генотип Д10. Ключові слова: материнка звичайна Origanum vulgare L.; мікроклональне розмноження in vitro; коефіцієнт розмноження; активація бруньок; живцювання. of newly formed shoots was obtained (2.9 pieces per a cutting for apical buds and 3.7 pieces per a cutting for lateral ones). The coefficient of multiplication for genotype Д10 on MS + 30 g/l glucose was 14.6 and 19.3 internodes per a cutting, respectively, for apical and lateral buds. On average, the coefficient of multiplication for cuttings of lateral buds w...

Aim. This work is focused on the estimation of the callusogenic potential of 10 maize Lancaster germplasm inbreds in comparison with well-known inbreds-standards with high callusogenic ability A188, Chi31 and PLS61, and the identification of genotypes with stable morphogenic callus formation under varying conditions of donor plant cultivation during three years of researches. Methods. Method of cell, tissue and organ culture in vitro. Field method. One-way and two-way analysis of variance. Results. For the investigated Lancaster inbreds the average multi-annual value of the total frequency of callusogenesis was 80.1 %, the frequency of morphogenic type I callus formation was 25.7 %, type II callus formation was 43.8 %, but for inbreds-standards these ones reached, respectively, 96.2 %, 12.2 % and 65.4 %. The level of callusogenesis varied depending on the year of investigations for all studied genotypes. The influence of genotype, year conditions and the combination of these factors on callus induction for most of the studied inbreds was significant. Conclusions. The impact of the interaction of a genotype and ecological factors of donor plant cultivation on morphogenic callusogenesis of type I as well as type II was the most significant forLancaster inbreds.Lancaster inbreds ДK298, ДK6080, ДK212 and ДK420-1 were the most stable under varying environmental conditions on the total frequency of callusogenesis, the frequencies of morphogenic and type II callus formation. None of the studied inbreds revealed the stability on type I callus formation frequency. Keywords: maize (Zea mays L.), Lancaster germplasm, callusogenesis, culture in vitro.

No abstract

In connection with the unbalanced nutrition of people, the constant psychological and physical stress of humankind, the spread of diseases of different etymologies, the growing of agricultural crops with high anthocyan content and the obtaining of antioxidants from food products is very actual and requires more in-depth study. Sweet corn has proven itself as a valuable food culture, therefore it is expedient to search and create sweet corn genotypes with high content of anthocyans in grain. The material to be studied was the inbred line of sweet corn (Zea mays L.) CE401 with white coloring grain and the population of F 4 (CE401×Chornosteblova) with purple coloring grain. Determination of the content of anthocyans was carried out by means of modified method of differential spectrophotometry. The content of four non-glucosidic forms (delphinidin, pelargonidin, peonidin and cyanidin) and four glucoside (delphinidin-3-glucoside, pelargonidin-3-glucoside, peonidin-3-glucoside and cyanidin-3-glucoside) forms of anthocyans have been analyzed. It was established that the total content of the analyzed species and forms of anthocyans in the white grain of the inbred line CE401 was 1174.5 mg/kg, and in the purple grain of the population F 4 (CE401×Chornosteblova) reached 2951.4 mg/kg, that is, the total content of anthocyans in grain increased in 2.5 times with the intensification of the coloring of sweet corn grain from white to purple. Significant variations in the percentage ratio of anthocyan fractions between two investigated genotypes of sweet corn were not observed. In both genotypes the content of glucosidic forms of anthocyans was almost twice exceeded the content of non-glucosidic forms (63.66% and 63.68% of non-glucosidic forms, respectively, in white and purple grain compared with 36.34% and 36.32% in glucosidic forms). Among the glucosidic forms in both genotypes was predominant peanidin-3-glucoside, and among non-glucosidic-pelargonidin. The intensity of the coloring of sweet corn grain in the purple coloring does not depend on the content or ratio of individual species and forms of anthocyans, but on their total content. The high content of anthocyans in purple maize grain makes it the actual to its using as a source of antioxidants and functional food.

Оцінено здатність до прямого органогенезу сегментів вузлової області пагонів 4-добових проростків ліній кукурудзи селекційної групи Ланкастер. Відзначено особливості прямої регенерації даних експлантатів. Регенерація на 14-у добу культивування сегментів вузлової області пагонів 4-добових проростків відбувається лише шляхом прямого гемогенезу, а на 45-у добу – шляхом прямого гемогенезу та прямого геморизогенезу. Відзначено вплив мінеральної основи живильного середовища на регенераційну здатність у культурі in vitro на 45-у добу культивування. Охарактеризовано сегменти вузлової області пагонів 5-добових проростків як експлантати для отримання ембріогенної калусної тканини та рослин-регенерантів. Відзначено зростання частоти утворення калусної тканини на поверхні вузлової області пагонів проростків при збільшенні тривалості культивування in vitro. Надано рекомендації щодо використання прямого гемогенезу та прямого геморизогенезу у біологічних системах агробактеріальної трансформації.